Документ

Закон України від 04.02.2021 р. № 1213-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу»

Коментар

Верховна Рада України Законом України від 04.02.2021 р. № 1213-IX (Закон № 1213) внесла зміни до Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII (КЗпП) та Закону України від 14.10.92 р. № 2694-XII «Про охорону праці» (Закон № 2694) щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу. Розглянемо основні нововведення.

1. У новій редакції викладено ст.29 КЗпП¹. Зокрема, встановлено, що ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами власника або уповноваженого ним органу щодо їхніх прав та обов’язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронного зв’язку. У такому разі підтвердженням ознайомлення вважається факт обміну відповідними електронними документами між власником або уповноваженим ним органом та працівником.

¹ Також змінено назву цієї статті. Її нова назва – «Обов’язок власника або уповноваженого ним органу до початку роботи працівника за трудовим договором».

2. У новій редакції викладено ст.60 КЗпП.

Звертаємо увагу, що зміст цієї статті зазнав істотних змін ще 2 квітня 2020 року завдяки Закону № 540² (див. коментар). Зараз же до неї вносено певні зміни та уточнення.

² Закон України від 30.03.2020 р. № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Так, уточнено, що гнучкий режим робочого часу між працівником і власником підприємства, установи, організації незалежно від форми власності може бути встановлено за письмовим погодженням.

Визначено, що з наказом (розпорядженням) про встановлення гнучкого режиму робочого часу працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження гнучкого режиму робочого часу. У такому разі норми частини третьої ст.32 КЗпП не застосовуються (повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не пізніше ніж за два місяця).

Гнучкий режим робочого часу може встановлюватися:

• за заявою працівника з прийнятними для нього часовими межами графіка роботи без дотримання вимог щодо повідомлення працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну режиму роботи;
• власником або уповноваженим ним органом – у разі виробничої необхідності з обов’язковим повідомленням працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну режиму роботи.

Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працівників з умовами та специфікою гнучкого режиму робочого часу не менше ніж за два місяці до запровадження такого режиму, забезпечити облік відпрацьованого часу та ефективний контроль за найбільш повним і раціональним використанням робочого часу працівником.

3. КЗпП доповнено новою ст.60¹ «Надомна робота».

Надомна робота – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником за місцем його проживання або в інших визначених ним приміщеннях, що характеризуються наявністю закріпленої зони, технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту, приладів, інвентарю) або їх сукупності, необхідних для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт або функцій, передбачених установчими документами, але поза виробничими чи робочими приміщеннями власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу.

Як бачимо, тлумачення цього терміну (у порівнянні із терміном «дистанційна (надомна) робота», який до внесення змін було наведено у ст.60 КЗпП) значно розширене і конкретизоване.

Типова форма трудового договору про надомну роботу затверджується законодавчо³.

³ На день виходу огляду законодавства не затверджено.

У разі запровадження надомної роботи робоче місце працівника є фіксованим та не може бути змінено з ініціативи працівника без погодження з власником або уповноваженим ним органом у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу. Рішення власника або уповноваженого ним органу про відмову в наданні згоди на зміну робочого місця з ініціативи працівника має бути обґрунтованим.

Виконання надомної роботи не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

Забезпечення засобами виробництва, матеріалами та інструментами, необхідними для виконання працівником надомної роботи, покладається на власника або уповноважений ним орган, якщо інше не передбачено трудовим договором. Працівник, у разі використання своїх інструментів, має право на компенсацію відповідно до положень ст.125 КЗпП.

Встановлено також, що на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру надомна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про надомну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження надомної роботи. У такому разі норми частини третьої ст.32 КЗпП не застосовуються (повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не пізніше ніж за два місяця).

4. КЗпП доповнено новою ст.60² «Дистанційна робота».

Дистанційна робота – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджується законодавчо⁴.

⁴ На день виходу огляду законодавства не затверджено.

Укладення трудового договору про дистанційну роботу за наявності небезпечних і шкідливих виробничих (технологічних) факторів забороняється.

У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.

При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених ст.50 і 51 КЗпП⁵.

⁵ При укладенні трудового договору про дистанційну роботу власник або уповноважений ним орган повинен забезпечити виконання п.2 частини першої ст.29 КЗпП (ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором), а також надати працівникові рекомендації щодо роботи з обладнанням та засобами, які власник або уповноважений ним орган надає працівнику для виконання певного обсягу робіт. Ознайомлення може відбуватися у формі дистанційного інструктажу або шляхом проведення навчання безпечним методам роботи на конкретному технічному засобі. У трудовому договорі за згодою сторін можуть передбачатися додаткові умови щодо безпеки праці (частина друга ст.29 КЗпП).

Трудовим договором про дистанційну роботу визначаються:

• порядок і строки забезпечення працівників необхідними для виконання своїх обов’язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами;
• порядок і строки подання такими працівниками звітів про виконану роботу;
• розмір, порядок і строки виплати працівникам компенсації за використання належних їм або орендованих ними обладнання, програмно-технічних засобів, засобів захисту інформації та інших засобів;
• порядок відшкодування інших пов’язаних з виконанням дистанційної роботи витрат.

У разі відсутності у трудовому договорі положень про забезпечення працівника вказаними засобами таке забезпечення покладається на власника або уповноважений ним орган, який організовує встановлення та технічне обслуговування відповідних засобів, а також оплачує витрати, пов’язані з цим.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми частини третьої ст.32 КЗпП не застосовуються (повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не пізніше ніж за два місяця).

5. Новою редакцією ст.135¹ КЗпП, зокрема, встановлено, що письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством з працівником, який досяг 18-річного віку та виконує роботу за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу і користується обладнанням та засобами власника або уповноваженого ним органу, наданими йому для виконання роботи.

6. Згідно із новою редакцією ст.153 КЗпП при укладенні трудового договору про дистанційну роботу на власника або уповноважений ним орган покладається обов’язок систематичного проведення інструктажу (навчання) працівника з питань охорони праці і протипожежної безпеки в межах використання таким працівником обладнання та засобів, рекомендованих або наданих власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом.

Такий інструктаж (навчання) може проводитися дистанційно, з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема шляхом відеозв’язку. У такому разі підтвердженням проведення інструктажу (навчання) вважається факт обміну відповідними електронними документами між власником або уповноваженим ним органом та працівником (відповідні зміни внесено і до Закону № 2694).

Закон № 1213 набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, – 27 лютого 2021 року (п.1 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 1213)⁶.

⁶ Закон № 1213 офіційно опубліковано у газеті «Голос України» від 26.02.2021 р. № 37. З текстом цього Закону можна ознайомитися на офіційному вебпорталі парламенту України за адресою: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1213-20#Text.