Документ

Постанова Верховного Суду від 17.12.2020 р. у справі № 820/2290/17, адміністративне провадження № К/9901/1871/17

Коментар

Верховний Суд виніс Постанову¹ від 17.12.2020 р. у справі № 820/2290/17 (адміністративне провадження № К/9901/1871/17) за касаційною скаргою підприємства (позивач) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 6 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2017 року щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень стосовно неповного декларування суми контрольованих операцій з контрагентами нерезидентами.

¹ Див. в Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/Review/93595492.

Спірні податкові рішення було оформлено після проведення податкової перевірки, в межах якої було виявлено, що підприємством (позивачем) не відображено в звіті про контрольовані операції² за звітний (податковий) рік операції, здійснені з двома компаніями - нерезидентами (резидентами Кіпру та Сінгапуру).

² Форму Звіту про контрольовані операції затверджено наказом Мінфіну України від 18.01.2016 р. № 8.

Інакше кажучи, звіт було подано не в повному обсязі. А згідно з положеннями податкового законодавства невключення до звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог п.39.4 ст.39 ПКУ³ тягне за собою накладення штрафу, який визначається у відсотках до суми незадекларованих у звіті операцій⁴.

³ Податковий кодекс України від 02.12.2010 р № 2755-VI.

⁴ Зауважимо, що на момент здійснення підприємством спірних правовідносин цей штраф визначався відповідно до вимог п.120.3 ст.120 ПКУ, а на сьогодні – п.120.4 ст.120 ПКУ, проте сутність та процедура накладення штрафу не змінилися.

Згідно з ПКУ контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, за ознаками, визначеними пп.39.2.1 ст.39 ПКУ. Зокрема, до таких операцій належать операції з нерезидентами, які включено КМУ до Переліку (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні⁵. На момент здійснення операцій республіка Кіпр та республіка Сінгапур були включені до цього Переліку. Але підприємство не включило операції з цими контрагентами до звіту, мотивуючи своє рішення нижченаведеним.

⁵ Судом зауважено, що на момент здійснення операцій чинними були Перелік держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, затверджений розпорядженням КМУ від 25.12.2013 р. № 1042-р, а також Переліки держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статі 39 Податкового кодексу України, затверджені розпорядженнями КМУ від 14.05.2015 р. №449-р. та від 16.09.2015 р. № 977-р(Перелік). На сьогодні чинні інші документи, але сутність визначення контрольованої операції не змінилася.

Щодо операцій с компанією - нерезидентом (резидентом Кіпру) підприємством (позивачем) зазначено, що для цілей трансфертного ціноутворення критерії визначення господарської операції наведено у пп.39.2.1.4. ст.39 ПКУ. Ця норма містить згадку про кредит, але не містить позику. Тому підприємством (позивачем) зроблено висновок щодо того, що операція позики не має відношення до контрольований операцій. Інакше кажучи, на думку підприємства, тільки кредитна операція може бути контрольованою, а позика не підпадає під визначення такої операції. Але судами першої та апеляційної інстанцій не взято це до уваги з причини того, що види перелічених в цій нормі операцій не є виключними, тобто в пп.39.2.1.4. ст.39 ПКУ зазначено орієнтовний перелік операцій, що не виключає позики. Тому сума нарахованих відсотків за отриманою позикою від нерезидента (резидента Кіпру) повинна бути відображена у звіті про контрольовані операції за відповідний рік.

Щодо операцій с компанією - нерезидентом (резидентом Сінгапуру) підприємством (позивачем) зазначено, що республіку Сінгапур виключено з зазначеного Переліку розпорядженням КМУ від 16.09.2015 року № 977-р. Тому, на думку позивача, ця операція не повинна була відображатися у звіті як контрольована. Проте податковим органом виявлено, що на дату виключення республіки Сінгапур з Переліку (16 вересня 2015 року) товар, імпортований з республіки Сінгапур, вже обліковувався на складі підприємства (позивача), тобто операція поставки відбулася раніше за цю дату (що підтверджують відповідні митні декларації, датовані травнем-серпнем 2015 року). Інакше кажучи, поставка товару відбулася у період входження республіки Сінгапур до Переліку. Тому судами першої та апеляційної інстанцій констатовано, що такі операції повинні бути відображені підприємством у звіті про контрольовані операції за відповідний рік. У цьому випадку виключення республіки Сінгапур з Переліку не є підставою для звільнення платника податків від обов`язку подання звітності відповідно до п.39.4.2 ст.39 ПКУ.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги підприємства (позивача), погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині неповного декларування суми контрольованих операцій з контрагентами нерезидентами (резидентами Кіпру та Сінгапуру), у зв’язку із чим позовні вимоги підприємства визнані необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. На цій підставі Верховний Суд відхилив касаційну скаргу підприємства, залишивши без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Додатково зазначимо, що на сьогодні визначення приналежності господарських операцій до контрольованих не змінилося, хоча деякі норми зазнали змін.