Документ
Коментар
Верховний Суд виніс Постанову1 від 12.01.2021 р. у справі № 804/4659/15 (адміністративне провадження № К/9901/27050/18) за касаційною скаргою податкової служби на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 року, якою скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 року в частині задоволення позову підприємства (позивача) щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
1 Див. в Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/Review/94129766.
Спірні податкові рішення було оформлено після проведення податкової перевірки щодо сплати податку на доходи нерезидента із джерелом їх походження з України (так званий, податок на репатріацію) при виплаті нерезиденту (банку - організатору, резиденту Британії) відсотків за синдикованим кредитом.
У справі, що розглядається, підприємство (позивач) під час виплати відсотків за синдикованим кредитом на рахунок банку-організатора (резидента Британії) не утримувало податок з доходу нерезидента, посилаючись на п.1 ст.11 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна від 10.02.1993 року (дата набуття чинності 11.08.1993 року) (Британська Конвенція). Податковий статус нерезидента (резидента Британії) було підтверджено відповідною довідкою згідно з вимогами ст.103 ПКУ2.
2 Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
Але, на думку, податкового органу, підприємство не мало право використовувати пільгу, передбачену Британською Конвенцією, оскільки нерезидент (резидент Британії, отримувач відсотків) при синдикованому кредитуванні не є бенефіціаром відносно доходу, а це є головним критерієм для отримання права на використання міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування відповідно до ст.103 ПКУ. Тому в даному випадку підприємство зобов’язане було утримати податок з доходу нерезидента.
Суд першої інстанції підтримав позицію податкового органу, але суд апеляційної інстанції скасував це рішення, тому податковий орган звернувся до Верховного суду з касаційною скаргою, яку суд задовольнив, вказуючи на наступне.
Системний аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що платник податку має право застосувати звільнення (зменшення) від оподаткування при виплаті доходів нерезиденту, якщо:
При цьому зазначено, що формулювання «фактичний отримувач доходу» не має тлумачитися в вузькому, технічному сенсі. Його значення слід визначати виходячи з мети, завдань міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування. Для визнання особи фактичним отримувачем доходу така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і, як вбачається з міжнародної практики застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, повинна визначати його подальшу економічну долю. Тобто, коли отримувач процентів має право отримувати вигоду та визначати подальшу економічну долю доходу і не пов’язаний договірними або юридичними зобов’язаннями щодо перерахування такого доходу іншій особі, отримувач є бенефіціарним власником доходу.
При організації синдикованого кредитування у позичальника виникають відносини з одним банком – організатором кредиту. Після укладення кредитної угоди банк – організатор, виступаючи в ролі агента операції, акумулює кошти банків – членів синдикату і передає їх позичальнику. Аналогічним чином він розподіляє відсоткові виплати й основну суму до повернення.
Отже, судом апеляційної інстанції не враховано, що за кредитним договором з нерезидентом (резидентом Британії, банком – організатором по синдикованому кредиту) було залучено інших кредиторів, у зв’язку з чим такий нерезидент не може вважатись бенефіціарним отримувачем доходу, що унеможливлює звільнення підприємства від оподаткування процентів, сплачених на виконання умов кредитного договору на підставі Британської Конвенції.
На цій підставі Верховний суд задовольнив касаційну скаргу податкового органу і скасував постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 року, залишивши без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 року.