Документ
Коментар
Верховний Суд виніс Постанову1 від 17.07.2020 р. у справі № 815/6134/16 (адміністративне провадження № К/9901/32069/18) за касаційною скаргою податкового органу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/63717383) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2017 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/66996953) у справі № 815/6134/16 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
1 Див. в Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/Review/90497867.
У межах судового провадження одне з розглянутих питань стосувалося.
Суть спору полягала в наступному.
ТОВ (позивач) експортувало товари за допомогою договорів комісії через комісіонерів, які від свого імені укладали зовнішньоекономічні контракти з компаніями-нерезидентами.
На думку податкового органу, викладену в акті перевірки, зазначені господарські операції підпадають для комітента під критерії контрольованих, оскільки за договором комісії право власності на переданий товар не переходить до комісіонера, товар обліковується на балансовому рахунку комітента, відповідно, комітент (ТОВ/позивач) та компанії-нерезиденти, яким експортувався товар, є пов'язаними особами. У зв'язку з цим ТОВ (позивач) зобов'язане було включити ці операції до звіту про контрольовані операції2. На цій підставі було винесено відповідні податкові повідомлення-рішення.
2 Форма Звіту про контрольовані операції затверджена наказом Мінфіну України від 18.01.2016 р. № 8.
ТОВ (позивач) оскаржив ці рішення, наполягаючи на тому, що комісіонери здійснювали операції з експорту товарів у межах договору комісії від свого імені, тому позивач із зазначеними вище компаніями-нерезидентами не є пов'язаними особами.
Ці висновки ТОВ (позивача) підтримали суди першої інстанції.
Проте суд касаційної інстанції виніс рішення на користь податкового органу, вказавши на те, що однією з визначальних ознак договірних взаємовідносин комісії є те, що комісіонер при виконанні доручення комітента укладає обумовлений договором комісії правочин в інтересах і за рахунок комітента є стороною цього правочину, в якому виступає від свого імені. При цьому, право власності на товар належить комітенту, операції у межах договору комісії між комітентом та комісіонером не є продажем, тоді як операції платника податку – комітента з продажу товарів нерезиденту через комісіонера є продажем, оскільки право власності на товар переходить від комітента до нерезидента. Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 826/4205/163.
3 Див. в Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/Review/76666524.
З огляду на те, що загальний річний дохід ТОВ (позивача), а також обсяг господарських операцій, здійснених з компаніями - нерезидентами, яким відвантажувався товар на експорт, перевищує критерії, встановлені пп.39.2.1.7 ст.39 ПКУ, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції ТОВ (позивача) з передачі товарів від комітента до комісіонера та від комісіонера до покупця такого комісійного товару є контрольованими для комітента, і, відповідно, комітент був зобов'язаний подати звіт про такі операції.
Тобто у цьому випадку ТОВ (позивачем) було порушено вимоги пп.39.2.1.7 ст.39 ПКУ в частині неповного включення обсягів контрольованих операцій до звіту, в зв'язку з чим висновки судів першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є помилковими.
На цій підставі Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу податкового органу в частині розгляду справи за вищезазначеним питанням, скасувавши рішення судів першої інстанції, вказавши на прийняття ними в цій частині нового рішення.