Документ

Постанова Верховного Суду від 01.03.2021 р. у справі № 240/7093/19, адміністративне провадження № К/9901/1715/20

Коментар

Верховний Суд виніс Постанову¹ від 01.03.2021 р. у справі № 240/7093/19 (адміністративне провадження № К/9901/1715/20) за касаційною скаргою митного органа на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 року за позовом підприємства-імпортера (Позивач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

¹ Див. в Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/Review/95277817.

На думку Позивача, він мав законне право на преференції щодо сплати митних платежів за поданими митними деклараціями, у тому числі, щодо ввізного мита та ПДВ, у зв’язку з тим, що ним були виконані усі митні формальності відповідно до чинного законодавства Нідерландів, Німеччини та України та згідно із Законом № 1678². А спірне питання виникло щодо сертифікату походження товару через можливу технічну помилку або неточний переклад чи неправильне тлумачення відповіді уповноваженого органу Нідерландів, оформленої за результатом проведеної за запитом митного органа перевірки сертифікатів про походження імпортованих товарів, що не може бути сприйняте, як єдина та безумовна підстава для скасування вказаних пільг щодо сплати митних платежів.

² Закон України від 16.09.2014 р. № 1678-VII «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони».

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у задоволенні адміністративного позову було відмовлено, але апеляційний суд скасував це рішення та ухвалив нове, яким адміністративний позов підприємства задовольнив та визнав протиправними спірні податкові повідомлення-рішення.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, митний орган звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, яка вмотивована порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, встановленням судом фактичних обставин, встановлення яких не належить до компетенції суду, а саме, самостійне визначення країни походження імпортованого товару.

При цьому митним органом зауважено, що в порушення приписів ст.36 МКУ³ Позивачем не було надано належним чином оформлених документів про походження товару, враховуючи, що в графі 14 наданих декларантом сертифікатів про походження уповноваженим органом Нідерландів було зроблено відмітки про те, що за результатами перевірки ці сертифікати не відповідають вимогам достовірності та правильності. Відповідно до приписів ст.33 Протоколу 1 до Угоди⁴ митний орган за даних обставин зобов`язаний відмовити у наданні права на преференції.

³ Митний кодекс України від 13.03.2012 р. № 4495-VI.

⁴ Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (дата набрання чинності для України 01.09.2017 р.).

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу митного органу, вказуючи на наступне.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена ст.17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди. Згідно з положеннями цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей (ст.45 МКУ).

Порядок такої перевірки підтверджень походження товарів передбачено ст.33 Протоколу 1 до Угоди. Результати такої перевірки повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Тобто міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

Враховуючи те, що вказаний алгоритм дій митного органу, на запит якого проводилася перевірка документів про походження товару, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару, Верховний Суд зробив висновок, що митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.