Документ
Коментар
Верховний Суд виніс Постанову від 13.10.2020 р. у справі № 826/13139/15 (адміністративне провадження № К/9901/14691/18)1 (далі – Постанова) за касаційною скаргою митного органу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у справі про визнання протиправними та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації.
1 Див. в Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/Review/92201708.
Суть спору полягає в наступному.
ТОВ (декларант) ввозив товар в Україну за зовнішньоекономічним контрактом.
З метою митного оформленні імпортованого товару митному органу було надано необхідний пакет документом, а саме: митна декларація, картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами, накладна, рахунок проформа, зовнішньоекономічний контракт з додатком, сертифікат відповідності, декларація про відповідність, декларація про проходження товару, паспорт якості, а також копія митної декларації країни відправлення. Згідно з наданими документами митна вартість товару, що розрахована за основним методом, відповідала договірної вартості (тобто ціні, що зазначена у контракті).
Проте митний орган заявив про невідповідність обраного декларантом методу умовам, наведеним у главі 9 МКУ2, і повідомив декларанта про необхідність надання додаткових документів. Документи декларант не надав.
2 Митний кодекс України від 13.03.2012 р. № 4495-VI.
На цій підставі митний орган розрахував митну вартість другорядним методом за ціною договору щодо ідентичних товарів, що призвело до підвищення розрахунку митної вартості товару. У рішенні митний орган вказав, що «метод за ціною договору не застосовується, тому що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та не враховано всі складові, декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості». При цьому митним органом оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації.
Заперечуючи рішення митного органу, ТОВ (позивач) звернулося до суду.
Суди першої інстанції винесли рішення на користь ТОВ (позивача), їх доводи підтримав Верховний Суд, зробивши основний акцент на наступне.
На думку суду, подані декларантом документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої – п'ятої ст.58 МКУ. А неподання декларантом запитуваних митним органом додаткових документів (за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом без їх наявності) не є достатнім для прийняття рішення про застосування іншого методу визначення митної вартості.
При цьому суд акцентував увагу, що у рішенні про коригування митної вартості відсутні відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару. «Одної лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості».
Крім цього, судом відхилені доводи митного органу про існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем, що вплинуло на заявлену декларантом митну вартість. Так, відповідно до частин дванадцять – чотирнадцять ст.58 МКУ «той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної». У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій зазначеної статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту письмове обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань необхідно вважати, що взаємовідносини не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
На цих підставах суд касаційної інстанції підтвердив правильність висновків судів першої інстанції, залишивши їх рішення без змін. Касаційна скарга митного органу залишена без задоволення.