Документ
Коментар
Верховний Суд виніс Постанову1 від 09.02.2021 р. у справі № 806/2209/16 (адміністративне провадження № К/9901/31780/18) за касаційною скаргою Товариства на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017 р., якою було скасовано Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.03.2017 р. за позовом відносно скасування податкового повідомлення-рішення щодо збільшення зобов`язання з податку на прибуток на суму курсової різниці.
1 Див. в Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України.
Суть спору полягала в наступному.
Товариство (позивач) уклало угоду про переведення боргу по договору позики в іноземній валюті (євро) та низку додаткових угод, де чітко зафіксовано розмір компенсації, який Товариство (позивач), як первісний боржник, повинно сплатити новому боржнику за прийняття на себе боргу за угодою. Ця сума компенсації розрахована в євро і зафіксована в угоді в гривневом еквіваленті за курсом НБУ, який діяв на момент укладання угоди. При цьому угодою встановлено додаткову умову, відповідно до якої, у випадку, якщо на дату проведення розрахунків між первісним боржником та новим боржником встановлений НБУ курс євро до гривні зміниться порівняно із вищезазначеним, то розмір компенсації підлягає відповідному перерахунку. Отже, сторонами визначено валюту та суму заборгованості. Надалі цю заборгованість було погашено шляхом підписання заліку зустрічних однорідних вимог (при погашенні зроблено відповідний перерахунок).
У ході перевірки податковим органом (відповідачем) оформлено податкове повідомлення рішення, яким Товариству (позивачу) збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на суму курсової різниці, розрахованої на вищезазначену заборгованість на дату балансу. Позиція податкового органу (відповідача) ґрунтується на тому, що Товариством (позивачем) занижено доходи від невизначення операційної курсової різниці від монетарної статті балансу за операцією з переведення боргу за валютним кредитом, у зв`язку з ненарахуванням курсової різниці на дату балансу, як того вимагають правила бухгалтерського обліку, зокрема, п.7 НП(С)БО-212.
Товариство (позивач) не погодилося з цією позицією і оскаржило вищезгадане податкове повідомлення-рішення у суді. Постановою окружного адміністративного суду позов Товариства задоволено повністю. Але це рішення скасовано постановою апеляційного адміністративного суду, який задовольнив скаргу податкового органу з огляду на наступне.
Судом зазначено, що у справі, що розглядається, додатковою угодою визначено, що перерахунок заборгованості здійснюватиметься сторонами при погашенні заборгованості, проте цей пункт угоди суперечить положенням п.7 НП(С)БО-21, відповідно до якого монетарні статті в іноземній валюті перераховуються на кожну дату балансу. А датою балансу є дата, на яку складено баланс підприємства. Тобто перерахунок заборгованості має здійснюватись на кожну дату балансу, а не тільки на дату операції (абзац сьомий п.7 Постанови).
Отже, суд апеляційної інстанції погодився з обґрунтованістю доводів податкового органу (відповідача) щодо порушення позивачем пп.134.1.1 ст.134 ПКУ3, п.7 НП(С)БО-21 та п.7 НП(С)БО-154, відповідно до яких Товариство (позивач) мало відобразити позитивну курсову різницю, нараховану на дату балансу за кредитною валютною заборгованістю, у складі доходу.
3 Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
Товариство (позивач) оскаржило це рішення, подавши касаційну скаргу до Верховного Суду.
Проте суд касаційної інстанції не задовольнив скаргу Товариства, повністю підтримавши висновки суду апеляційної інстанції, акцентував, що суми заборгованості за зазначеними угодами є монетарними статтями балансу, які підлягають перерахунку з використанням валютного курсу не тільки на дату здійснення операції, а й на дату балансу. Курсові різниці від такого перерахунку відображаються у складі доходів/витрат платника податку. Отже, позивач отримавши позитивне значення курсових різниць мав врахувати його (позитивне значення) у складі доходів (п.15 Постанови).
На підставі вищевикладеного, суд залишив без задоволення касаційну скаргу Товариства (позивача) та залишив без змін постанову апеляційного адміністративного суду, винесену на користь податкового органу (відповідача).