Документ

Закон України від 15.06.2021 р. № 1548-IX «Про ратифікацію Протоколу про внесення змін до Конвенції між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно»

Коментар

Верховна Рада України Законом України від 15.06.2021 р. № 1548-IX (Закон № 1548) ратифікувала Протокол про внесення змін до Конвенції¹ між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, вчинений 12 березня 2018 року (Протокол), який набирає чинності в останній день місяця, наступного за місяцем, в якому отримано дипломатичними каналами останнє письмове повідомлення про завершення Договірними Державами усіх процедур відповідно до національного законодавства, необхідних для набрання чинності Протоколом.

¹ Конвенція між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно підписана 24 жовтня 1995 року (дата ратифікації - 12.07.1996 р., дата набрання чинності для України - 02.11.1996 р.).

Протокол містить зміни, які передбачають підвищення ставок оподаткування, а також порушує деякі процедурні питання. Змінилася навіть сама назва Конвенції, тепер вона називається: Конвенція між Україною та Королівством Нідерландів про усунення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і майно та попередження податкового ухилення і уникнення (ст.І Протоколу).

В першу чергу треба відзначити наступні зміни.

1. Щодо терміну «резидент» відповідно до ст.IV Протоколу.

Відповідно до змін, внесених у ст.4 Конвенції, термін «резидент Договірної Держави» означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місцеперебування, місця управління, або іншого аналогічного критерію, а також включає цю Державу та будь-яку її адміністративно-територіальну одиницю або місцевий орган влади.

Особа, відмінна від фізичної, підлягає оподаткуванню у Нідерландах, якщо особа є резидентом Нідерландів для цілей оподаткування податком на доходи компаній (в Україні, якщо особа є резидентом України для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств) за умови, що дохід, отриманий такою особою, вважається відповідно до податкового законодавства цієї Держави доходом цієї особи та не є доходом бенефіціарних (фактичних) власників, членів або учасників цієї особи.

Цей термін не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню у цій Державі лише стосовно доходів із джерел у цій Державі або стосовно майна, що розташоване в ній.

2. Щодо оподаткування дивідендів відповідно до ст.VI Протоколу.

Відповідно до змін, внесених до ст.10 Конвенції, дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави можуть оподатковуватись у цій Державі відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Держави, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 5% від загальної суми дивідендів, якщо фактичним власником дивідендів є компанія (інша, ніж товариство), яка безпосередньо володіє щонайменше 20% капіталу компанії, яка виплачує дивіденди (15% від загальної суми дивідендів в усіх інших випадках).

Незважаючи на це, дивіденди, що виплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту іншої Договірної Держави, оподатковуються тільки в іншій Договірній Державі за умови, що одержувачем - фактичним власником дивідендів, є компанія (інша ніж партнерство), чия інвестиція в капітал компанії, що виплачує дивіденди, гарантована або застрахована іншою Договірною Державою, центральним банком іншої Договірної Держави або будь-яким агентством чи органом (включаючи фінансовий інститут), яким володіє або який контролює ця Договірна Держава або пенсійний фонд іншої Договірної Держави.

3. Щодо оподаткування процентів відповідно до ст.VІI Протоколу.

Відповідно до нової редакції ст.11 Конвенції проценти, що виникають у Договірній Державі, можуть оподатковуватись у цій Державі відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 5% від загальної суми процентів.

Незважаючи на це, та за умови, що отримувачем процентів є їх фактичний власник, проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються стосовно:

• облігацій, боргових зобов'язань або інших подібних зобов'язань цієї Держави, центрального банку цієї Держави, її адміністративно-територіальної одиниці або місцевого органу влади звільняються від оподаткування у цій Державі;
• облігацій, боргових зобов'язань або інших подібних зобов'язань іншій Договірній Державі, центральному банку іншої Договірної Держави, її адміністративно-територіальній одиниці або місцевому органу влади, або пенсійному фонду іншої Договірної Держави звільняються від оподаткування у першій згаданій Державі;
• позик, гарантованих або застрахованих іншою Договірною Державою, центральним банком іншої Договірної Держави або будь-яким агентством чи органом (включаючи фінансову установу), яким володіє або який контролює ця Держава, звільняються від оподаткування в першій згаданій Державі.

4. Щодо оподаткування роялті відповідно до ст.VІІI Протоколу.

Відповідно до нової редакції п.5 ст.12 Конвенції термін «роялті» означає платежі будь-якого виду, які отримуються як компенсація за використання або право на використання будь-яких авторських прав на:

• твори літератури або мистецтва (включаючи кінематографічні фільми і фільми або плівки для радіо або телебачення);
• наукові роботи, будь-який патент, торгову марку, дизайн або модель, секретну формулу або процес, або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду.

Роялті, що виникають у Договірній Державі, можуть оподатковуватись у цій Державі відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичний власник роялті є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

• 10% від загальної суми платежів, зазначених у підпункті a) п.5 ст.12 Конвенції.
• 5% від загальної суми платежів, зазначених у підпункті b) п.5 ст.12 Конвенції.

5. Щодо права на отримання вигід вдповідно до ст.XIII Протоколу.

Відповідно до нової ст.24А Конвенції, незважаючи на інші положення цієї Конвенції, вигоди, передбачені цією Конвенцією, не надаються стосовно певного виду доходу або майна, якщо з урахуванням всіх відповідних фактів та обставин можна дійти обґрунтованого висновку, що отримання такої вигоди було однією з головних цілей угоди чи операції, яка прямо або опосередковано створила підстави для такої вигоди, якщо не встановлено, що надання такої вигоди і за таких обставин узгоджується з метою та цілями відповідних положень цієї Конвенції.

Компетентний орган Договірної Держави повинен проконсультуватися з компетентним органом іншої Договірної Держави, перш ніж відмовити в наданні вигоди відповідно до пунктів 1 або 2 ст.24А Конвенції.

6. Щодо розгляду справ відповідно до ст. XIV Протоколу.

Відповідно до змін, внесених до ст.27 Конвенції у випадку, коли особа вважає, що дії однієї або обох Договірних Держав призводять або призведуть до її оподаткування не у відповідності до положень цієї Конвенції, вона може, незалежно від заходів, передбачених внутрішнім законодавством цих Держав, передати свою справу на розгляд компетентного органу будь-якої з Договірних Держав. Справа має бути подана протягом трьох років з моменту першого повідомлення про дії, які призвели до оподаткування не у відповідності до положень Конвенції.

Якщо компетентні органи не можуть досягти згоди у вирішенні цієї справи протягом двох років з моменту подання справи до компетентного органу іншої Договірної Держави, будь-яке невирішене питання, що виникло у справі, повинно бути подане на розгляд арбітражу, якщо цього вимагає особа.

Рішення арбітражу є обов'язковим до виконання обома Договірними Державами незалежно від будь-яких часових обмежень, визначених національним законодавством цих Держав, за винятком ситуації, коли особу, якої безпосередньо стосується справа, не влаштовують умови взаємної згоди, згідно з якою виконується таке рішення арбітражу.

При цьому ст.XV Протоколу викладено у новій редакції ст.28 Конвенції, яка визначає нову процедуру обміну інформацією між компетентними органами. Нова редакція значно розширює можливості компетентних органів обох Держав².

² Див. також інформаційне повідомлення Мінфіну України на офіційному сайті.

Додатково зазначимо, що ст.XXVII Протоколу визначено правила набрання чинності зазначених змін. Дія цього Протоколу поширюється:

• щодо податків, утриманих у джерела, на суми, сплачені або перераховані нерезидентам станом на або після першого січня календарного року, наступного за роком набрання чинності цим Протоколом про внесення змін;
• на інші податки з податкових років, що починаються станом на або після першого січня календарного року, наступного за роком набрання чинності цим Протоколом про внесення змін.