Документ
Коментар
Верховний Суд виніс Постанову1 від 18.03.2021 р. у справі № 200/10028/19-а (касаційне провадження № К/9901/20584/20) за касаційною скаргою митниці на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2019 р. та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2020 р. щодо визнання протиправними дій митниці відносно відмови в поверненні сум мита, сплаченого при ввезенні в Україну з Російської Федерації за імпортним контрактом сортового прокату відповідно до Рішення МК2. Зокрема, підприємство (імпортер/позивач) при розмитненні імпортованого товару (сортового прокату) спочатку сплатило антидемпінгове мито відповідно до Рішення МК, а потім вимагало повернути помилково сплачену суму мита, вказуючи на те, що товар, який відноситься до сортового прокату, не є арматурою чи катанкою і, відповідно, не є об`єктом застосування антидемпінгових заходів. Митниця відмовила у поверненні суми сплаченого антидемпінгового мита, оскільки, на її думку сума мита не є помилково або надміру сплаченою, а відтак поверненню не підлягає, зокрема, з причини того, що сума сплаченого мита є узгодженою, оскільки вона сплачена підприємством (позивачем) самостійно. Тому таке грошове зобов’язання не підлягає оскарженню відповідно до п.56.11 ст.56 ПКУ3.
1 Див. в Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України.
2 Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 28.12.2017 р. № АД-382/2017/4411-05 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну арматури та катанки походженням з Російської Федерації».
3 Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
Підприємство (позивач) оскаржило рішення митниці у суді та наполягало на поверненні суми мита. Суди перших інстанцій підтримали доводи підприємства (позивача) та скасували відмову митниці у поверненні мита. Митний орган оскаржив ці рішення, направив касаційну скаргу до Верховного Суду. Проте суд касаційної інстанції не задовольнив скаргу митного органу, вказуючи, зокрема, на наступне.
Твердження митниці про те, що підприємство (позивач) самостійно обчислило та сплатило антидемпінгове мито, а відтак визначена декларантом сума грошового зобов`язання зі сплати мита вважається узгодженою та не підлягає оскарженню відповідно до п.56.11 ст.56 ПКУ, судом зазначено, що наведене законодавче положення стосуються неможливості оскарження самостійно узгоджених грошових зобов`язань в адміністративному або судовому порядку. Тобто, платник зобов`язаний спочатку сплатити самостійно узгоджену суму зобов`язання та не має права її оскаржувати, але не позбавлений права повернути помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання відповідно до положень ст.43 ПКУ та ст.301 МКУ4.
4 Митний кодекс України від 13.03.2012 р. № 4495-VI.
Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов`язаної з помилковою та/або надмірною сплатою митних платежів. Визначення того, що належить розуміти як помилково та/або надміру сплачені митні платежі, у МКУ відсутнє, але міститься в податковому законодавстві, а саме, у пп.14.1.115 ст.14 ПКУ, правила якого застосовуються до відносин, пов`язаних зі справлянням митних платежів.
При цьому касаційний суд зауважив, що митне та податкове законодавство не містить переліку причин, через які може статися помилкова та/або надмірна сплата сум платежів. Оскільки визначення розміру (суми) митних платежів здійснюється шляхом дій над кількісними числовими показникам (одиницями) виміру, не виключено, що операції з ними з якихось причин можуть призвести до неправильного (хибного) розрахунку чи обчислення сум платежів. Важливо, щоб в основі таких дій не було умисних протиправних дій суб`єктів правовідносин, діяльність яких пов`язана із визначенням і справлянням митних платежів.
Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, заявлення, з`ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості, митного контролю і митного оформлення, декларант може піддати ці дії чи рішення судовому контролю. Якщо суд визнає рішення або дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов`яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у ст.301 МКУ, ст.43 ПКУ з дотриманням процедури, врегульованої Порядком № 6435.
На цих підставах Верховний Суд відхилив касаційну скаргу митного органу та залишив без змін рішення судів перших інстанцій.