Документ
Коментар
Верховний Суд виніс Постанову1 від 31.03.2021 р. у справі № П/811/3371/15 (адміністративне провадження № К/9901/25517/18) за касаційною скаргою підприємства (позивач) на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення відносно застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання звіту про контрольовані операції.
1 Див. в Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному вебпорталі судової влади України.
Спірне податкове рішення було оформлено після проведення податкової перевірки, в межах якої було виявлено, що підприємство у звітному році здійснювало операції з компанією-нерезидентом, яка є резидентом країни з Переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2017 р. № 1045. За дотримання вартісного критерію, ці операції вважались контрольованими, тому, на думку податкового органу, підприємство мало подати звіт про контрольовані операції2, за неподання якого п.120.3 ст.120 ПКУ3 передбачено штрафні санкції, які й було нараховано.
3 Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, підприємство (позивач) подав позов до суду, мотивуючи тим, що у звітному році підприємство було платником фіксованого сільськогосподарського податку та не сплачувало податку на прибуток, тому господарські операції, здійснені у звітному році, не можуть мати ознак контрольованих та, відповідно, немає підстав для нарахування штрафних санкцій за неподання звіту про контрольовані операції. Проте суди перших інстанцій не підтримали доводи, тому підприємство (позивач) звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Верховний суд, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог підприємства, задовольнив касаційну скаргу, вказавши на наступне.
У розумінні положень ст.39 ПКУ визнання господарських операцій контрольованими здійснюється, зокрема для цілей нарахування податку на прибуток підприємств у разі, якщо вони впливають (можуть впливати) на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків. Водночас відповідно до п.307.1 ст.307 ПКУ (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники фіксованого сільськогосподарського податку не є платниками податку на прибуток підприємств.
Тобто господарські операції сільськогосподарського товаровиробника, який є платником фіксованого сільськогосподарського податку, із реалізації сільськогосподарської продукції на експорт не впливають на об`єкт оподаткування податком на прибуток, так як такий суб`єкт звільнений від обов`язку нарахування та сплати цього податку, й, як наслідок, не визнаються контрольованими для цілей оподаткування податком на прибуток згідно зі ст.39 ПКУ. Відповідно, у такого платника відсутній обов`язок подавати звіт про контрольовані операції за звітний період, в якому останній був платником фіксованого сільськогосподарського податку.