Документ

Закон України від 30.06.2021 р. № 1591-IX «Про платіжні послуги»

Коментар

Верховна Рада України прийняла Закон України від 30.06.2021 р. № 1591-IX «Про платіжні послуги» (Закон № 1591), який визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні. До того ж Законом № 1591 внесено відповідні зміни до окремих нормативних актів, зокрема, до ЦКУ¹, ГКУ², Закону про валюту³, Закону про РРО⁴, Закону № 361⁵.

¹ Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

² Господарський кодекс України 16.01.2003 р. № 436-IV.

³ Закон України від 21.06.2018 р. № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції».

⁴ Закон України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

⁵ Закон України від 06.12.2019 р. № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Розглянемо основні положення Закону № 1591.

1. Загальні положення.

Статею 10 Закону № 1591 визначено дев'ять категорій осіб, які можуть надавати платіжні послуги в Україні, а саме, банки, платіжні установи (у тому числі малі платіжні установи), філії іноземних платіжних установ, установи електронних грошей, фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг, оператори поштового зв’язку, надавачі нефінансових платіжних послуг, НБУ, органи державної влади, органи місцевого самоврядування.

Всі ці категорії осіб мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними відповідної ліцензії (крім банків) та за умови включення до Реєстру платіжної інфраструктури, якщо інше не передбачено Законом № 1591.

Авторизація діяльності надавачів платіжних послуг (порядок ліцензування та включення до Реєстру платіжної інфраструктури) визначена главою 2 розділу ІІІ Закону № 1591.

Види платіжних послуг, які наведені у ст.5 Закону № 1591, поділяються на:

• фінансові послуги (послуги із зарахування/зняття готівкових коштів на рахунки/з рахунків користувачів, а також усі послуги щодо відкриття, обслуговування та закриття рахунків (крім електронних гаманців), послуги з переказу коштів без відкриття рахунку, послуги з випуску електронних грошей та виконання платіжних операцій з ними, у тому числі відкриття та обслуговування електронних гаманців тощо);
• нефінансові послуги (послуги з ініціювання платіжної операції та послуги з надання відомостей з рахунків).

Умови надання платіжних послуг регулюються розділом IV Закону № 1591.

2. Грошові кошти в Україні.

Відповідно до ст.3 Закона № 1591 грошові кошти існують в Україні, як і раніше, у готівковій (формі грошових знаків) та безготівковій (формі записів на рахунках) формах. До грошових коштів у безготівковій формі також тепер належать й електронні та цифрові гроші у випадках, передбачених Законом № 1591.

Електронні гроші, номіновані у гривні, та цифрові гроші використовуються фізичними і юридичними особами для проведення платіжних операцій та розрахунків виключно у випадках, передбачених законами України та/або нормативно-правовими актами НБУ.

Умови надання платіжних послуг у формі електроних та цифрових грошей визначено главою 5 розділу IV Закону № 1591.

Відповідно до частини першої ст.57 Закону № 1591 емітентами електронних грошей в Україні можуть бути виключно банки, установи електронних грошей, філії іноземних платіжних установ, оператори поштового зв’язку, НБУ та органи державної влади, органи місцевого самоврядування.

Для використання на території України емітенти електронних грошей мають право здійснювати випуск електронних грошей, номінованих виключно у гривні. Емітент електронних грошей має право випускати електронні гроші на суму, що не перевищує суми отриманих ним від користувача коштів. Емітент електронних грошей бере на себе зобов’язання з їх погашення на вимогу користувача.

Користувачі мають право отримувати та використовувати електронні гроші, номіновані в іноземній валюті, випущені емітентами-нерезидентами за межами України. Платіжні операції з використанням електронних грошей, номінованих в іноземній валюті, виконуються з дотриманням валютного законодавства України. Порядок використання електронних грошей, номінованих в іноземній валюті, встановлюється НБУ (ст.59 Закону № 1591).

Користувачі, які є суб’єктами господарювання, мають право здійснювати з електронними грошима платіжні операції, визначені чатиною четвертою ст.60 Закону № 1591, зокрема, оплату товарів, робіт і послуг, що придбаваються такими користувачами з метою провадження своєї господарської діяльності, сплату податків, зборів, інших обов’язкових платежів у порядку та на умовах, визначених законодавством та ін.

Приймання відповідними користувачами електронних грошей як оплату за товари (роботи, послуги), як сплату податків, зборів, інших обов’язкових платежів здійснюється на підставі договору, укладеного з емітентом електронних грошей (частина сьома ст.60 Закону № 1591).

Порядок випуску, зберігання та погашення цифрових грошей, а також особливості виконання платіжних операцій із застосуванням цифрових грошей визначаються нормативно-правовими актами НБУ.

Вимоги щодо випуску електронних грошей та виконання платіжних операцій з електронними грошима не поширюються на емісію цифрових грошей та виконання платіжних операцій з цифровими грошима (ст.62 Закону № 1591).

3. Рахунки.

Відповідно до ст.63-64 Закону № 1591 рахунки мають право відкривати банки, небанківські надавачі платіжних послуг та емітенти електронних грошей.

Банки мають право відкривати своїм клієнтам для виконання платіжних операцій з коштами (крім електронних грошей): вкладні (депозитні) рахунки; поточні рахунки; рахунки умовного зберігання (ескроу); кореспондентські рахунки (виключно для банків); розрахункові рахунки, тобто рахунки, що відкриваються небанківському надавачу платіжних послуг виключно для цілей забезпечення виконання платіжних операцій його користувачів. При цьому банки повинни забезпечити небанківським надавачам платіжних послуг рівний та недискримінаційний доступ до послуг з відкриття та обслуговування розрахункових рахунків. Забороняється накладати арешт та/або звертати стягнення на кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках, відкритих у банку небанківським надавачам платіжних послуг (частина п’ята ст.64 Закону № 1591).

Небанківські надавачі платіжних послуг, що відповідно до Закону № 1591 отримали право на надання фінансових платіжних послуг, передбачених пп.1-3 частини першої ст.5 Закону № 1591, мають право відкривати користувачам для виконання платіжних операцій з коштами (крім електронних грошей) платіжні рахунки. Такі рахунки відкриваються: юридичним особам з місцезнаходженням на території України, які провадять діяльність відповідно до законодавства України, їх відокремленим підрозділам, відокремленим підрозділам юридичних осіб - нерезидентів, які здійснюють підприємницьку діяльність на території України від імені юридичної особи - нерезидента, фізичним особам - підприємцям, фізичним особам, а також нерезидентам України - фізичним особам (частина друга ст.64 Закону № 1591).

Звертаємо увагу, що відповідні зміни щодо порядку використання банківських рахунків Законом № 1591 внесено, зокрема, до ЦКУ (главу 72 ЦКУ доповнено §3 «Платіжний рахунок»).

Емітенти електронних грошей мають право відкривати електронні гаманці юридичним особам з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України, їх відокремленим підрозділам, відокремленим підрозділам юридичних осіб - нерезидентів, які здійснюють підприємницьку діяльність від імені юридичної особи - нерезидента на території України, фізичним особам - підприємцям, фізичним особам, а також нерезидентам України - фізичним особам (частина третя ст.64 Закону № 1591).

Звертаємо увагу, що відповідно до ст.53 Закону № 1591 надавачі платіжних послуг з обслуговування рахунку зобов’язані у порядку, встановленому НБУ, забезпечувати можливість постійного доступу в режимі реального часу до рахунків (крім кореспондентських рахунків банку та розрахункового рахунку надавача платіжних послуг) своїх користувачів банкам та іншим надавачам платіжних послуг, що отримали право на надання нефінансових платіжних послуг. Для забезпечення права такого доступу стороннього надавача платіжних послуг до рахунку користувача надавач платіжних послуг зобов’язаний перед наданням доступу отримати відповідну згоду користувача.

Порядок отримання доступу до рахунків користувачів (відкритий банкінг) регулюється ст.53 – 56 Закону № 1591.

4. Договір про надання платіжних послуг.

Відповідно до ст.29 Закону № 1591 надання платіжних послуг (у тому числі виконання окремих або разових платіжних операцій, відкриття та обслуговування рахунків тощо) здійснюється на підставі договору, що укладається між надавачем платіжних послуг та користувачем відповідно до вимог законодавства, на узгоджених сторонами умовах.

Договір про надання платіжних послуг укладається в письмовій формі (паперовій або електронній). Також договір про надання платіжних послуг може укладатися шляхом приєднання користувача до договору, розміщеного у доступному для клієнта місці у надавача платіжних послуг та на його веб-сайті в мережі Інтернет.

На підставі відповідного договору, укладеного між надавачем платіжних послуг та користувачем, здійснюється емісія/надання користувачу платіжного інструменту. Емітент та платник мають право узгодити в договорі певні ліміти виконання платіжних операцій, якщо платіжний інструмент використовується для цілей надання згоди платника на виконання платіжної операції (ст.36 Закону № 1591).

5. Платіжні інструменти.

Платіжний інструмент – це персоналізований засіб, пристрій та/або набір процедур, що відповідають вимогам законодавства та погоджені користувачем і надавачем платіжних послуг для надання платіжної інструкції (п.63 частини першої ст.1 Закону № 1591).

До платіжних інструментів згідно до частини першої ст.34 Закону № 1591 належать:

• прямий дебет (платіжний інструмент, що використовується для ініціювання платіжної операції дебетового переказу);
• кредитовий трансфер (платіжний інструмент у вигляді сукупності процедур, передбачених нормативно-правовими актами НБУ, виконання яких є необхідним для ініціювання кредитового переказу, що використовується для ініціювання платіжної операції кредитового переказу);
• електронні платіжні засоби (ЕПЗ) (платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом).

До того ж НБУ має право визначати інші види платіжних інструментів та порядок їх емісії (частина друга ст.34 Закону № 1591).

Особливості емісії ЕПЗ, еквайрингу та розрахунків з їх використанням викладено у ст.38 Закону № 1591. Окремо слід звернути увагу на те, що торговці зобов’язані забезпечувати можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги), у тому числі за допомогою ЕПЗ та/або платіжних застосунків, та/або платіжних пристроїв. У разі надання можливості здійснювати безготівкові розрахунки за продані товари (надані послуги) за допомогою ЕПЗ, що використовуються в платіжних системах, торговці зобов’язані забезпечувати можливість здійснення таких розрахунків з використанням ЕПЗ не менше трьох платіжних систем, однією з яких є багатоемітентна платіжна система, створена резидентом України (частина двадцять восьма ст.38 Закону № 1591).

Відповідно до частини двадцять дев’ятої ст.38 Закону № 1591 торговцям забороняється:

• обмежувати право держателя ЕПЗ обирати для здійснення розрахунків будь-який ЕПЗ платіжних систем відповідно до абзацу першого ч.28 ст.38 закону. Але при цьому торговці мають право заохочувати держателя до використання певного ЕПЗ для здійснення розрахунків;
• встановлювати будь-яку додаткову (супровідну) плату під час здійснення оплати за продані ними товари (надані послуги) з використанням ЕПЗ, платіжних застосунків або платіжних пристроїв, у тому числі плату за використання певного ЕПЗ, платіжного застосунку або платіжного пристрою;
• встановлювати різні ціни на ті самі товари чи послуги у разі здійснення розрахунку за них у безготівковій формі порівняно з розрахунком готівковими коштами.

6. Порядок виконання платіжних операцій.

Порядок виконання платіжних операцій регулюється главою 3 розділу IV Закону № 1591. Так, зокрема, відповідно до ст.41 Закону № 1591 ініціювання платіжної операції здійснюється ініціатором (платником, отримувачем, обтяжувачем, стягувачем) шляхом надання відповідної платіжної інструкції (розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції). Форма та порядок надання платіжної інструкції визначаються в договорі між користувачем та надавачем платіжних послуг, якщо інше не передбачено законодавством. Обов’язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання визначає НБУ (ст.40 Закону № 1591).

Процедурні питання щодо прийняття до виконання платіжної інструкції або відмови у прийнятті, а також її відкликання регулюються ст.43 – 45 Закону № 1591.

Відповідно до ст.47 Закону № 1591 надавач платіжних послуг платника зобов’язаний виконати платіжну інструкцію ініціатора протягом операційного дня з моменту прийняття ним до виконання платіжної інструкції. У разі зазначення платником у платіжній інструкції дати валютування надавач платіжних послуг платника зобов’язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок надавача платіжних послуг отримувача протягом операційного дня в зазначену дату валютування. До настання дати валютування сума платіжної операції обліковується на рахунку надавача платіжних послуг платника.

Надавачі платіжних послуг зобов’язані забезпечити виконання платіжної операції в повній сумі, зазначеній у платіжній інструкції, якщо інше не визначено цим Законом або договором між надавачем платіжної послуги та користувачем. Сума платіжної операції, що обліковується на рахунку надавача платіжних послуг платника, з моменту прийняття до виконання платіжної інструкції до настання дати валютування не може бути об’єктом примусового списання (стягнення) (ст.48 Закону № 1591).

Звертаємо увагу, що коментованим законом внесено відповідні зміни до ЦКУ, зокрема до порядку черговісті списання грошових коштів з рахунку (ст.1072 ЦКУ).

Вимоги до захисту інформації під час виконання платіжних операцій регулюються главою 8 розділу IV Закону № 1591.

7. Відповідальність.

Відповідальність учасників платіжного ринку регулюється розділом VII Закону № 1591. Звертаємо також увагу, що Законом № 1591 внесено зміни до ст.250 ГКУ, якою визначеноає строки застосування адміністративно-господарських санкцій. Відповідно до цих змін з дати набрання чинності закону, що коментується, дія цієї статті не буде поширюватися на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені, у тому числі, й Законом № 1591.

Закон № 1591 набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, – 1 серпня 2021 року⁶ та вводиться в дію з 1 серпня 2022 року⁷ (п.1 розділу VIII Закону № 1591).

⁶ Закон № 1591 офіційно опубліковано в газеті «Голос України» від 31.07.2021 р. № 143.

⁷ Закон № 1591 офіційно опубліковано в газеті «Голос України» від 31.07.2021 р. № 143.