Документ
Коментар
ДПС в індивідуальній податкові консультації від 09.08.2021 р. № 2991/ІПК/99-00-04-01-03-06 надала роз’яснення щодо можливості бюджетної установи, як юридичної особи, бути податковим агентом та здійснювати справляння туристиного збору з фізичних осіб - громадян, що тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), що належать звичайним фізичним особам на праві власності або користування.
Зокрема, ДПС зазначила, що відповідно до пп.268.2.1 ст.268 ПКУ1 платниками туристичного збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення Ради про встановлення туристичного збору, та тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених пп.268.5.1 ст.268 ПКУ.
1 Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
Тобто, відповідно до ст.268 ПКУ згідно з рішенням Ради податковими агентами можуть бути:
Отже, ПКУ не встановлено вимог щодо наявності у податкового агента - юридичної особи права власності або права користування на місця проживання (ночівлі).
Податковим агентом з туристиного збору визнається особа, яка надає послуги з тимчасового розміщення осіб у місцях проживання (ночівлі), при цьому не обов’язково у тих, що належать на правах власності або користування самому податковому агенту.
Бюджетна установа може бути визнана податковим агентом із туристичного збору відповідно до пп.«а» пп.268.5.2 ст.268 ПКУ, оскільки надає послуги з тимчасового розміщення осіб, що є платниками туристичного збору, у місцях проживання (ночівлі), визначених пп.«б» пп.268.5.1 ст.268 ПКУ (житлових будинках, прибудовах до них, квартирах, котеджах, кімнатах, садових, дачних будинках, інших об’єктах, що використовуються для тимчасового проживання (ночівлі)), тобто місцях, що можуть належати фізичним особам - не підприємцям.
Водночас, на податкового агента, як юридичну особу, що перераховує туристичний збір до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платників збору, поширюється дія п.63.3 ст.63 ПКУ, згідно з якою платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцем розташування (реєстрації) рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Тобто у разі розташування місць тимчасового проживання, де розміщуються платники туристичного збору, не за місцезнаходженням бюджетної установи, то вона підлягає реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням місць проживання (неосновне місце обліку).