Документ
Коментар
Верховна Рада України ухвалила Закон України від 15.03.2022 р. № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»1 (Закон № 2136).
1 Цей Закон діє протягом воєнного стану та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану, крім частини третьої ст.13 цього Закону, яка втрачає чинність з моменту завершення виплати державою, що здійснює військову агресію проти України, відшкодування зарплати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам (п.3 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136). Нагадаємо, що Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затверджений Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX) в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено з 5 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб (див. Указ Президента України від 14.03.2022 р. № 133/2022, затверджений Законом України від 15.03.2022 р. № 2119-IX).
Розглянемо найголовніші нововведення.
Відповідно до ст.1 Закону № 2136 він визначає особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану.
На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини та громадянина відповідно до ст.43 «Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується», 44 «Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів» Конституції України2.
2 Конституція України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю (насамперед, КЗпП3) у частині відносин, врегульованих Законом № 2136.
3 Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII.
Як роз’яснило ці норми Мінекономіки України, попри те, що воєнний стан в Україні введено з 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022, положення Закону № 2136 застосовуються виключно з дня, наступного за днем його офіційного опублікування, тобто з 24 березня 2022 року4.
4 Тут і далі наведено роз’яснення Мінекономіки України, повний текст яких розміщено на офіційному вебсайті цього відомства.
1. Роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди та без попереднього повідомлення (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої зарплати за попередньою роботою (ст.3 Закону № 2136).
2. У зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури) (ст.4 Закону № 2136).
3. Допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки (ст.5 Закону № 2136).
З цього приводу Мінекономіки України зауважило, що таке звільнення відбувається за наявності законних підстав для звільнення працівника з ініціативи роботодавця (згідно з ст.40, 41 КЗпП), а не з підстав самої тимчасової непрацездатності або перебування працівника у відпустці.
4. Нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану не може перевищувати 60 годин на тиждень (для працівників, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, – 50 годин на тиждень).
Встановлено, що не застосовуються норми КЗпП щодо скорочення тривалості роботи на одну годину напередодні святкових, неробочих і вихідних днів (ст.53 КЗпП), щодо обмеження стосовно надурочних робіт (частина перша ст.65 КЗпП), щодо переносу вихідних днів, якщо святковий чи неробочий день збігається з вихідним днем (частина третя – п’ята ст.67 КЗпП) та щодо святкових та неробочих днів, компенсації у разі роботи в ці дні (ст.71 – 73 КЗпП) (ст.6 Закону № 2136).
На думку Мінекономіки України збільшення на період воєнного стану нормальної тривалості робочого часу до 60 годин на тиждень є правом, а не обов’язком роботодавця. Таке збільшення повинно бути обґрунтованим перш за все потребою ефективної діяльності відповідного підприємства в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення.
5. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Роботодавець не звільняється від обов’язку виплати зарплати (ст.10 Закону № 2136).
6. Роботодавець має право зупинити дію окремих положень колективного договору (ст.11 Закону № 2136).
7. Щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні. Роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури (ст.12 Закону № 2136).
Як зазначило Мінекономіки України з дати набрання чинності Законом № 2136 і до закінчення дії воєнного стану максимальна тривалість щорічної основної відпустки становитиме 24 календарних дні. При цьому працівникові можуть бути надані щорічні додаткові відпустки, соціальні та інші відпустки відповідно до Закону про відпустки5 Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить понад 24 календарних днів, різниця днів відпустки не втрачається, а має бути надана після закінчення дії воєнного стану.
5 Закон України від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки».
8. Відшкодування зарплати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору6 у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України (ст.13 Закону № 2136).
6 Призупинення дії трудового договору – це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.
Закон № 2136 набрав чинності з дня, наступного за днем його офіційного опублікування, – 24 березня 2022 року (п.1 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136)7.
7 Закон № 2136 офіційно опубліковано в газеті «Голос України» від 23.03.2022 р. № 64.