Документ

Закон України від 12.05.2022 р. № 2253-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав працівників»

Коментар

Верховна Рада України Законом України від 12.05.2022 р. № 2253-IX¹ (Закон № 2253) внесла зміни до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав працівників.

¹ Цим Законом також внесено зміни до Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV (ГКУ) та до Закону України від 23.12.2010 р. № 2862-VI «Про соціальний діалог в Україні», які в цьому коментарі не розглядаються.

Розглянемо основні зміни.

1. Зміни до Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII (КЗпП).

Новими нормами ст.2¹ КЗпП встановлено, що не вважаються дискримінацією у сфері праці встановлені КЗпП та іншими законами дії, а також обмеження прав працівників, що залежать від властивих певному виду робіт вимог (щодо віку, освіти, стану здоров’я, статі) чи обумовлені необхідністю посиленого соціального та правового захисту деяких категорій осіб.

Законами і статутами господарських товариств (крім акціонерних), сільськогосподарських кооперативів, фермерських господарств, громадських об’єднань, релігійних організацій та заснованих релігійними організаціями юридичних осіб можуть встановлюватися переваги для їхніх засновників (учасників) і членів при наданні роботи, переведенні на іншу роботу та залишенні на роботі в разі звільнення.

Особи, які вважають, що вони зазнали дискримінації у сфері праці, мають право звернутися із скаргою до органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду.

Зазначимо, що перелік дій, які вважаються дискримінаційними у сфері праці, наведено у частині першій ст.2¹ КЗпП. Цей перелік залишився без змін.

Новою редакцією частини першої ст.11 КЗпП встановлено, що колективний договір укладається на підприємстві, в установі, організації, а також з фізичною особою, яка використовує найману працю. Відповідним чином відкориговано ст.12 і ст.18 КЗпП. Нагадаємо, що раніше було передбачено, що колективний договір укладається виключно на підприємствах, в установах, організаціях (у юридичних осіб).

Також новою редакцією ст.22 КЗпП:

• забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, тобто відмова без будь-яких мотивів або з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника, або з інших підстав, не передбачених законом;
• на вимогу особи, якій відмовлено в прийнятті на роботу, власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, зобов’язані письмово повідомити про причину такої відмови;
• будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Новою редакцією частини третьої ст.49² КЗпП, зокрема, встановлено, що повідомлення про заплановане вивільнення працівників (направляється державній службі зайнятості) має містити інформацію про заплановане масове вивільнення працівників, визначену частиною другою ст.49⁴ КЗпП, та проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Відповідно до нової редакції частини другої ст.49⁴ КЗпП, зокрема, ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після подання виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику) повідомлення про заплановане масове вивільнення з відповідною інформацією (у письмовому вигляді) про такі заходи, включаючи відомості про причини наступних звільнень, середню кількість і категорії працівників, а також про кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення.

2. Зміни до Закону України від 01.07.93 р. № 3356-XII «Про колективні договори і угоди» (Закон № 3356).

Відповідно до нової редакції частини першої ст.2 Закону № 3356 колективний договір укладається на підприємстві, в установі, організації, а також з фізичною особою, яка використовує найману працю (згідно зі старою редакцією – виключно на підприємствах, в установах, організаціях).

Новою редакцією частини дев’ятої та десятої ст.9 Закону № 3356 передбачено, що роботодавець зобов’язаний ознайомити працівника з текстом колективного договору до початку роботи за укладеним трудовим договором, а також у тижневий строк після укладення колективного договору, внесення до нього змін. Суб’єкти сторін колективного договору зобов’язані забезпечити постійний і безперешкодний доступ до колективного договору у порядку, визначеному цим договором, можливість його копіювання. Порядок ознайомлення з текстом колективного договору, змінами до нього визначається договором.

Сторони колективної угоди забезпечують інформування працівників та роботодавців, для яких є обов’язковими положення цієї угоди, про її укладення, внесення до неї змін, а також розміщують текст колективної угоди та інформацію про хід її реалізації на офіційних вебсайтах суб’єктів сторін.

Також Закон № 3356 доповнено новою ст.9¹ «Поширення дії галузевої (міжгалузевої) угоди».

3. Зміни до Закону України від 03.07.96 р. № 270/96-ВР «Про рекламу» (Закон № 270).

Вимоги до реклами про вакансії (прийом на роботу), що містяться в частині першій ст.24¹ Закону № 270, узгоджено з вимогами частини першої ст.2¹ КЗпП.

Новими нормами ст.24¹ Закону № 270, встановлено, що штраф за порушення вимог ст.24¹ Закону № 270 накладається Держпраці України, у порядку, встановленому КМУ.

Штраф, накладення якого передбачено ст.24¹ Закону № 270, є фінансовою санкцією і не належить до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 «Адміністративно-господарські санкції» ГКУ.

4. Зміни до Закону України від 05.07.2012 р. № 5067-VI «Про зайнятість населення» (Закон № 5067).

Новою редакцією частини першої ст.11 Закону № 5067 встановлено, що держава гарантує особі право на захист від будь-яких проявів дискримінації у сфері зайнятості населення залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов’язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому громадському об’єднанні, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Забороняється в оголошеннях (рекламі) про вакансії (прийом на роботу) зазначати вимоги, визначені частиною першою ст.11 Закону № 5067, пропонувати роботу (зайнятість) лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі (частину третю ст.11 Закону № 5067 викладено у новій редакції).

Відповідно до нової редакції частини першої ст.48 Закону № 5067 масовим вивільненням з ініціативи роботодавця є протягом одного місяця:

• вивільнення 10 і більше працівників у роботодавця з чисельністю працівників від 20 до 100;
• вивільнення 10 і більше відсотків працівників у роботодавця з чисельністю працівників від 101 до 300;
• вивільнення 30 і більше працівників у роботодавця з чисельністю працівників від 301 до 1000;
• вивільнення 3 і більше відсотків працівників у роботодавця з чисельністю працівників від 1001 і більше.

Закон № 2253 набрав чинності з дня, наступного за днем його офіційного опублікування, – 27 травня 2022 року (п.1 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 2253)².

² Закон № 2253 офіційно опубліковано в газеті «Голос України» від 26.05.2022 р. № 111.