Документ

Роз’яснення НАЗК України від 13.06.2022 р. № 11 «Щодо наявності/відсутності конфлікту інтересів під час реалізації повноважень з окремих питань оплати праці»

Коментар

НАЗК надало роз’яснення від 13.06.2022 р. № 11 (Роз’яснення № 11) для забезпечення однакового застосування норм Закону України від 14.10.2014 р. № 1700-VII «Про запобігання корупції» стосовно попередження та врегулювання конфлікту інтересів під час реалізації керівниками повноважень з питань оплати праці, у тому числі встановлення собі стимулюючих виплат.

НАЗК нагадало, що загальні роз’яснення щодо поняття «конфлікт інтересів» та його складових, обов’язків особи у зв’язку з наявністю конфлікту інтересів, застосування заходів зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів наведено в Методичних рекомендаціях щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції від 02.04.2021 р. № 5.

Відповідно до ст.2 Закону України від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата складається з основної (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці – норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки) та додаткової (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці) заробітної плати.

Додаткова заробітна плата, до якої, у тому числі, належать різні види стимулюючих виплат (премії, надбавки тощо), не є гарантованою, можливість її отримання, так само як і її розмір, як правило, залежать від оцінки керівником результатів роботи підлеглої особи.

Випадки наявності конфлікту інтересів у керівника, який приймає рішення про встановлення собі стимулюючих виплат.

Конфлікт інтересів виникає, коли:

• при вирішенні питання про встановлення собі стимулюючих виплат керівник самостійно оцінює свою роботу за певними критеріями, визначеними у відповідних нормативно-правових актах, і встановлює їх конкретний розмір.
• особа подає пропозицію (у формі письмового подання чи іншим чином) щодо розміру стимулюючих виплат, а безпосередньо рішення про встановлення стимулюючих виплат приймає керівник вищого рівня. У цьому випадку особа не приймає рішення про встановлення стимулюючих виплат та їх розмір, а ініціює таке питання перед особою, яка уповноважена на прийняття відповідного рішення.

Для уникнення реального конфлікту інтересів необхідно:

• утриматись від здійснення оцінки своєї роботи та, відповідно, внесення пропозицій щодо визначення собі конкретного розміру премії чи надбавки;
• за наявності потреби надавати керівнику вищого рівня необхідну інформацію, на підставі якої він зможе самостійно визначити конкретний розмір премії чи надбавки.

Випадки відсутності конфлікту інтересів у керівника при вирішенні питання про встановлення собі стимулюючих виплат.

Конфлікт інтересів буде відсутнім, якщо керівник приймає рішення щодо виплати собі стимулюючих виплат за погодженням із суб’єктом призначення/керівником вищого рівня.

Для запобігання виникненню конфлікту інтересів окремі нормативно-правові акти, що визначають порядок встановлення стимулюючих виплат, передбачають процедуру погодження відповідних виплат керівнику із суб’єктом призначення/керівником вищого рівня.

У такому випадку рішення про встановлення стимулюючих виплат приймається в один із вказаних нижче способів.

Перший спосіб. Погодження рішення про встановлення стимулюючих виплат керівнику отримується за зверненням інших осіб.

Другий спосіб. Перед прийняттям керівником рішення про встановлення собі стимулюючих виплат він подає відповідні пропозиції на погодження іншій особі (суб’єкту призначення/керівникові вищого рівня).

У Роз’ясненні № 11 на прикладах розглянуто практичні можливості застосування обох наведених способів.

Конфлікт інтересів під час прийняття керівником рішення про встановлення того чи іншого виду виплати буде відсутній, якщо він зобов’язаний встановити конкретний розмір виплати, і законодавство не дає змоги йому зробити вибір щонайменше із двох чи більше можливих варіантів розмірів виплати.

У Роз’ясненні № 11 наведено приклади застосування не дискреційних повноважень і відсутності конфлікту інтересів під час призначення конкретної виплати, зокрема:

1. Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3% посадового окладу держслужбовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50% посадового окладу відповідно до частини першої ст.52 Закону про держслужбу¹.

¹ Закон України від 10.12.2015 р. № 889-VIII «Про державну службу».

2. Надбавка за присвоєний ранг державного службовця, розмір якої визначається згідно з ст.39 Закону про держслужбу, Порядком присвоєння рангів державних службовців, затвердженим постановою КМУ від 20.04.2016 р. № 306, та Розміром надбавок до посадових окладів за ранги державних службовців, затвердженим постановою КМУ від 18.01.2017 р. № 15.

3. Компенсація громадянам у зв’язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці. Відповідно до ст.30 Закону України від 21.01.94 р. № 3855-ХII «Про державну таємницю» види, розмір та порядок надання встановлюються КМУ. Наразі чинним є Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв’язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затверджене постановою КМУ від 15.06.94 р. № 414.

Отже, при призначенні собі вказаних виплат посадовець не порушує вимог антикорупційного законодавства.

Наприкінці роз’яснення додається інфографіка зі схематичним зображенням:

• випадків наявності конфлікту інтересів у керівника, який приймає рішення про встановлення собі стимулюючих виплат;
• випадків відсутності конфлікту інтересів у керівника при вирішенні питання про встановлення собі стимулюючих виплат.