Документ

Інформаційне повідомлення НАДС України

Коментар

НАДС України в інформаційному повідомленні на офіційному вебсайті¹ надало відповіді на запитання щодо дії окремих положень Закону № 2136² для посадових осіб органів місцевого самоврядування (ОМС). Запитання здебільшого пов’язані з набранням чинності 19.07.2022 р. Законом № 2352³, яким внесено зміни до низки законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин.

¹ За матеріалами інформаційного повідомлення НАДС України, з повним текстом якого можна ознайомитись на офіційному вебсайті цього відомства.

² Закон України від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

³ Закон України від 01.07.2022 р. № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

1. Чи застосовуються положення ст.3 Закону № 2136 (щодо особливостей переведення на іншу роботу та зміни істотних умов праці в умовах воєнного стану) до посадових осіб ОМС, які призначені на конкурсній основі?

Оскільки частиною третьою ст.1 Закону № 2136 передбачено, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, Закону України від 10.12.2015 р. № 889-VIII «Про державну службу», Закону № 2493⁴, інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом, положення ст.3 Закону № 2136 застосовується до посадових осіб ОМС.

⁴ Закон України від 07.06.2001 р. № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування».

2. Чи може посадова особа ОМС звільнитися за власним бажанням у строк, зазначений у його заяві, у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташований ОМС?

Норми, визначені у ст.4 Закону № 2136, містять випадок, у якому працівник може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві.

Враховуючи це, НАДС України вважає, що посадова особа ОМС може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у її заяві у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташований ОМС, та існування загрози для її життя і здоров’я.

3. Чи будуть скорочені основні щорічні відпустки посадової особи ОМС з 30 до 24 днів у зв'язку з набранням чинності Закону № 2352?

У період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік за рішенням роботодавця (частина перша ст.12 Закону № 2136). Тобто, автоматичного скорочення днів відпустки не відбувається, воно можливе за рішенням відповідного керівника.

За умови тривалості щорічної основної відпустки більше 24 календарних днів, не використані у період дії воєнного стану дні такої відпустки будуть надані після припинення або скасування воєнного стану.

4. Чи може посадова особа місцевого самоврядування взяти відпустку за вислугу років в період воєнного стану?

Відповідно до ст.12 Закону № 2136 керівник може обмежити кількість днів щорічної основної відпустки, але це положення не стосується кількості днів додаткових відпусток.

На додаткову відпустку тривалістю до 15 календарних днів мають право посадові особи зі стажем служби в ОМС понад 10 років (частина шоста ст.21 Закону № 2493).

Отже, посадовим особам ОМС можуть в установленому порядку надаватися щорічні додаткові відпустки за поточний період, зокрема відпустки за вислугу років.

Водночас, НАДС України підкреслює, що керівник має право відмовити у наданні невикористаних за попередні періоди днів такої відпустки.

Тож, НАДС України наголошує, що роботодавець у період дії воєнного стану може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (за виключенням відпусток у зв’язку вагітністю та пологами та відпусток для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

5. Чи зберігаються додаткові та соціальні відпустки посадових осіб ОМС, за минулі та поточний роки? І як бути з графіком відпусток?

Положення Закону № 2136 не зачіпають питання надання додаткових (не щорічних) та соціальних відпусток. Такі відпустки за минулі та поточний календарні роки можуть надаватися посадовим особам ОМС в установленому законодавством порядку і у період дії воєнного стану.

Черговість надання відпусток визначається графіками відповідно до ст.10 Закону про відпустки⁵.

⁵ Закон України від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки».

НАДС України вважає, що з урахуванням положень ст.12 Закону № 2136, за необхідності до графіку відпусток можуть бути внесені зміни на підставі заяви посадової особи ОМС (у разі перенесення її відпустки на інший період) або на підставі рішення керівника (у разі зміни тривалості відпустки посадової особи ОМС або відмови у наданні відпустки згідно з законом).

6. Чи можна надавати відпустки без збереження заробітної плати відповідно до частини третьої статті 12 Закону № 2136 на період дії воєнного стану на всій території України чи це стосується лише областей, в яких ведуться активні бойові дії?

Частина третя ст.12 Закону № 2136 надає можливість роботодавцю надавати працівнику на його прохання протягом періоду дії воєнного стану відпустку без збереження заробітної плати без урахування 15-денного обмеження її терміну, встановленого ст.26 Закону про відпустки.

Тож, НАДС України дійшло висновку, що на прохання посадової особи ОМС вона може отримати відпустку без збереження заробітної плати без обмеження її строку. Відпустка надається виключно з ініціативи працівника до припинення/скасування воєнного стану.

На думку НАДС України, така відпустка може надаватись посадовим особам ОМС незалежно від місцезнаходження органу, оскільки частина третя ст.12 Закону № 2136 застосовується на всій території України, незалежно від проведення активних бойових дій в певному регіоні.

7. Чи зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, час перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану?

Статтею 9 Закону про відпустки передбачено, що до стажу, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються, зокрема, час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному ст.25 і ст.26 Закону про відпустки.

Оскільки відпустка без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану надається відповідно до ст.26 Закону про відпустки, вона включається до стажу, який дає право на щорічну основну відпустку.

Частина третя ст.12 Закону № 2136 знімає обмеження щодо тривалості відпустки без збереження заробітної плати.

Разом з тим НАДС України звертає увагу на частину четверту ст.12 Закону № 2136, згідно з якою у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів. Час перебування у такій відпустці не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку

8. Чи зобов'язаний відповідний керівник ОМС надати відпустку без збереження заробітної плати за заявою посадової особи ОМС?

Надання відпустки без збереження заробітної плати посадовим особам ОМС, які перебувають за кордоном або є внутрішньо переміщеними особами, тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку є обов’язком відповідного керівника (частина четверта ст.12 Закону № 2136).

Щодо надання такої відпустки іншим посадовим особам ОМС або збільшення тривалості цієї відпустки для зазначених осіб, то воно здійснюється за згодою сторін (частина третя ст.12 Закону № 2136), тобто є дискреційним повноваженням керівника.

9. Чи збільшується для посадових осіб ОМС тривалість робочого часу у період воєнного стану до 60 годин на тиждень у зв’язку з прийняттям Закону № 2352?

Оновлена частина перша ст.6 Закону № 2136 передбачає, що нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).

Якщо для працівників, задіяних на вказаних об’єктах, передбачена скорочена тривалість робочого часу, то вона не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Отже, для посадових осіб місцевого самоврядування, які працюють на об’єктах критичної інфраструктури, збільшення тривалості робочого дня відбувається не автоматично, а за рішенням відповідного керівника.

У разі встановлення збільшеної нормальної тривалості робочого часу, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці.

10. Чи табелювати передсвяткові дні, як такі, що на годину скорочені в умовах воєнного стану?

Оскільки відповідно до частини шостої ст.6 Закону № 2136 у період дії воєнного стану не застосовуються норми ст.53 КЗпП⁶ щодо скорочення тривалості роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів, передсвяткові дні не табелюють і не скорочують.

⁶ Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII.

11. Чи звільняється відповідний керівник ОМС від відповідальності за несвоєчасну виплату заробітної плати посадовій особі ОМС внаслідок ведення бойових дій?

Статтею 10 Закону № 2136 передбачено, що роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

Водночас роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили, хоча це і не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати працівникам.

Строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності у разі неможливості її своєчасної виплати внаслідок ведення бойових дій.

12. Якою є компенсація посадовій особі місцевого самоврядування за роботу у вихідний день?

Законом № 2352 внесено зміни до частини шостої ст.6 Закону № 2136, а саме, вилучено обмеження на застосування ст.72 КЗпП, яка регламентує компенсацію за роботу у вихідний день. Отже, робота у вихідні дні компенсується, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі (ст.107 КЗпП).