Документ

Закон України від 19.07.2022 р. № 2434-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього підприємництва та зменшення адміністративного навантаження на підприємницьку діяльність»

Коментар

Верховна Рада України Законом України від 19.07.2022 р. № 2434-IX (Закон № 2434) внесла зміни до Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII (КЗпП) та до інших законів щодо спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього підприємництва.

Зокрема, КЗпП доповнено главою ІІІ-Б «Спрощений режим регулювання трудових відносин», якою визначено особливості та порядок регулювання трудових відносин суб’єктів малого та середнього підприємництва¹.

¹ Положення цієї глави не поширюються на трудові відносини, що виникають між працівниками та роботодавцями, які є юридичними особами публічного права.

Спрощений режим регулювання трудових відносин (далі – спрощений режим) застосовується на добровільних засадах до трудових відносин, що виникають:

• між працівником та роботодавцем, який є суб’єктом малого або середнього підприємництва відповідно до закону з середньою кількістю працівників за звітний період (календарний рік) не більше 250 осіб;
• або між роботодавцем та працівником, розмір заробітної плати якого за місяць становить понад 8 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом².

² Відповідно до ст.8 Закону України від 02.12.2021 р. № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір мінімальної заробітної плати у 2022 році становить 6500 грн – з 1 січня, 6700 грн – з 1 жовтня (див. коментар).

В умовах спрощеного режиму щорічні оплачувані відпустки та відпустки без збереження заробітної плати надаються працівникам відповідно до порядку та умов, визначених статтями 79, 84, 115 КЗпП, з урахуванням таких особливостей:

• на прохання працівника щорічна відпустка може бути поділена на частини будь-якої тривалості або надана повної тривалості з урахуванням встановлених КЗпП норм тривалості щорічних відпусток;
• за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін на термін більший ніж 15 календарних днів на рік, якщо така умова передбачена трудовим договором;
• заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено трудовим або колективним договором.

Главою ІІІ-Б КЗпП також визначені істотні умови трудового договору (місце роботи, обов’язки працівника, умови оплати праці, режим роботи, строки повідомлення про розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, порядок та форма обміну інформацією між роботодавцем і працівником, порядок та строки повідомлення працівника про зміну істотних умов праці, відповідальність роботодавця за порушення строків виплати зарплати тощо).

Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з підстав, не передбачених КЗпП, здійснюється з обґрунтуванням (зазначенням) причин такого розірвання та з наданням працівнику компенсаційної виплати в розмірі та у порядку, визначених трудовим договором, але не менше:

• половини мінімальної зарплати – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить не більше 30 днів;
• мінімальної зарплати – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад 30 днів;
• трьох мінімальних зарплат – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад один рік;
• п’яти мінімальних зарплат – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад два роки.

Трудовий договір розривається за ініціативою роботодавця шляхом підписання додаткової угоди про розірвання трудового договору або в односторонньому порядку шляхом надсилання працівнику у спосіб, визначений трудовим договором, або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення офіційного повідомлення про розірвання трудового договору.

Відповідні зміни внесені також до Закону України від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки», Закону України від 15.09.99 р. № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та до Закону України від 14.10.92 р. № 2694-XII «Про охорону праці».

Закон № 2434 набрав чинності з дня, наступного за днем його офіційного опублікування, – 19 серпня 2022 року та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану (п.1 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 2434)³.

³ Закон № 2434 офіційно опубліковано в газеті «Голос України» від 18.08.2022 р. № 170.