Документ
Коментар
МОН України в листі від 12.06.2023 р. № 1/8371-23 надало відповіді на численні питання керівників закладів освіти, департаментів (управлінь) освіти виконавчих органів місцевих рад стосовно права на щорічну основну відпустку працівників, які під час дії воєнного стану тривалий час (більше року або менше року) знаходяться на простої, на виплату допомоги на оздоровлення та нарахування відпускних у таких випадках.
Умови надання щорічних основних відпусток регулює Закон про відпустки1, відповідно до ст.9 якого до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються, зокрема: час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка; а також час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково, крім випадків, коли місце роботи (посада) та заробітна плата зберігаються за мобілізованими працівниками.
1 Закон України від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки».
Визначення простою наведено в ст.34 КЗпП2. При оплаті часу простою не з вини працівника зберігається середній заробіток або здійснюється оплата з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (ст.113 КЗпП).
2 Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII.
Відповідно до постанови КМУ від 07.03.2022 р. № 221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» керівники державних органів, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, можуть самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу).
Отже, у разі відсутності організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, може бути оголошений простій окремих працівникам, у закладі або його структурних підрозділах з відповідною оплатою за час простою. Тобто, при простої працівники фактично не працюють, але за ними згідно із законодавством зберігається місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково, тож, періоди простою працівників зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток здійснюється відповідно до Порядку № 1003.
3 Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.
Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки (п.2 Порядку № 100).
При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки (крім виплат, зазначених у п.3 Порядку № 100), до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.
Не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо), премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, грошова винагорода за сумлінну працю педпрацівників.
Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки (п.7 Порядку № 100).
У зв’язку з воєнним станом в країні немає святкових неробочих днів у період з 24.03.2022 р. до дня закінчення воєнного стану відповідно до Закону України від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (Закон № 2136)).
При обчисленні оплати за час відпустки працівникам, які знаходилися тривалий час у простої, необхідно користуватися нормами абзаців шостого і сьомого п.2 Порядку № 100.
Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану (абзац шостий п.2 Порядку № 100).
Тобто, період простою не враховується в розрахунковий період (останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки). Отже, працівникам, які були на простої менше року (до прикладу, 8 місяців), розрахунковий період для обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток буде фактично відпрацьований за ці 12 місяців період – 4 місяці. Розрахунок у цьому випадку здійснюється згідно з п.7 Порядку № 100.
Якщо у працівника відсутній розрахунковий період (тобто працівник був на простої 12 і більше місяців), то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього – п’ятого п.4 Порядку № 100.
У разі відсутності у працівника в розрахунковому періоді заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Отже, працівникам, які були на простої 12 і більше місяців, у яких відсутній розрахунковий період, для розрахунку береться місячний заробіток у розмірі посадового окладу (ставки) працівника або в розмірі мінімальної заробітної плати (МЗП), якщо розмір посадового окладу є меншим від встановленого законодавством розміру МЗП.
Відповідно до ст.57 Закону України від 05.09.2017 р. № 2145-VIII «Про освіту» педагогічним та науково-педагогічним працівникам при наданні щорічної відпустки гарантовано виплачується допомога на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати).
Така виплата здійснюється згідно з постановою КМУ від 31.01.2001 р. № 78 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту», частини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту» і поширюється на педагогічних і науково-педагогічних працівників, перелік посад яких затверджений постановою КМУ від 14.06.2000 р. № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників».
Ця виплата при наданні щорічної основної відпустки в обов’язковому порядку виплачується педагогічним та науково-педагогічним працівникам лише за основним місцем роботи і в розмірі посадового окладу (із підвищенням) незалежно від навантаження (роз’яснення МОН України спільно з ЦК Профспілки працівників освіти і науки України в листі від 11.06.2001 р. № 1-9/223, № 02-8/267).
Відповідно до ст.12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.
При тривалості щорічної основної відпустки працівника більше 24 календарних днів, надання невикористаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.
Оскільки, у період дії воєнного стану не застосовуються норми частини сьомої ст.79, частини п’ятої ст.80 КЗпП та частини п’ятої ст.11, частини другої ст.12 Закону про відпустки, роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки.
У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до ст.24 Закону про відпустки.
Законом № 2136 передбачається право, а не обов’язок роботодавця обмежити тривалість щорічної основної відпустки працівника 24 календарними днями, тому зазначена норма дозволяє роботодавцям у період дії воєнного стану надавати педагогічним та науково-педагогічним працівникам щорічні основні відпустки повної тривалості.
Законом № 2136, у разі обмеження тривалості щорічної основної відпустки у період дії воєнного стану, не скасовано право педагогічних та науково-педагогічних працівників на отримання оплачуваної щорічної відпустки повної тривалості, і невикористані дні мають бути надані (компенсовані) після закінчення воєнного стану або при звільненні працівника.
Відповідно до ст.10 Закону про відпустки керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам закладів освіти щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.
За час роботи в період канікул оплата праці педагогічних працівників та інших працівників, яким дозволяється вести викладацьку роботу або заняття з гуртківцями в тій же установі, провадиться з розрахунку заробітної плати, встановленої при тарифікації, що передувала початку канікул (п.71 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міносвіти України від 15.04.93 р. № 102).
Враховуючи вищенаведене, МОН України вважає недоцільним обмежувати тривалість щорічної відпустки педагогічних та науково-педагогічних працівників, оскільки це потребуватиме необхідності збільшення річного фонду заробітної плати на більше ніж місячний обсяг для виплати компенсації.