Документ
Коментар
ДПС України в інформаційному повідомленні1 нагадала, що у разі виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, нерезидент може подати відповідну довідку для підтвердження свого статусу резидента задля звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку відповідно до умов міжнародного договору2. У разі неподання нерезидентом довідки доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування (п.103.10 ст.103 ПКУ3).
1 За матеріалами інформаційного повідомлення, з повним текстом якого можна ознайомитись на офіційному вебпорталі ДПС України.
2 На сьогодні у міжнародних податкових відносинах між Україною та іншими державами діє 71 міжнародна двостороння конвенція (угода) про уникнення подвійного оподаткування. Тексти чинних конвенцій розміщено на офіційному вебсайті Мінфіну України.
3 Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
Вимоги до оформлення довідки та порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України передбачено ст.103 ПКУ.
Фахівці ДПС України звертають увагу на наступне:
Окремо слід зупинитися на правилах легалізації довідки.
Спосіб легалізації довідки залежить від країни, резидентом якої є особа, що отримує доходи, а саме: консульської легалізації, проставлення апостилю, або без будь-якого підтвердження (тобто без консульської легалізації та без апостилю).
Порядок легалізації офіційних документів встановлюється з урахуванням вимог наступних документів:
22 грудня 2003 року для України набула чинності Гаазька Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів. Офіційні документи, які будуть використовуватись на території держав – учасниць Гаазької Конвенції, мають бути засвідчені спеціальним штампом «Apostille» (апостиль), проставленим компетентним органом держави, в якій був складений документ та не потребують будь-якого подальшого засвідчення (легалізації).
Країнами-учасницями Гаазької Конвенції є більшість держав світу, включаючи країни Європейського Союзу, США, Австралію, Японію, Індію та багато інших, які визнають процедуру апостилювання для легалізації документів між собою.
У Гаазькій Конвенції закріплюється єдиний зразок апостиля, що має стандартизований формат і містить необхідні реквізити для підтвердження автентичності офіційних документів, виданих у країнах-учасницях Гаазької Конвенції. Офіційні документи, на яких проставлено апостиль, не потребують будь-якого подальшого засвідчення (легалізації).
Відповідно до частини другої ст.3 Гаазької Конвенції дотримання процедури проставлення апостиля не може вимагатися державами – учасницями Конвенції, якщо існують угоди між двома або декількома державами, які відміняють або спрощують дану процедуру, або звільняють сам документ від легалізації.
До 29 грудня 2023 року Україна була учасницею Конвенції про правову допомогу і до цієї дати документи податкових установ іноземних держав, які є учасниками договорів про правову допомогу на територіях Договірних Сторін, повинні були прийматися без будь-якого додаткового засвідчення. Тепер ця Конвенція для України не діє.
У відносинах з Республікою Молдова, Республікою Узбекистан та Республікою Грузія зараз діють двосторонні міжнародні договори, на підставі яких іноземні офіційні документи можуть прийматися в Україні без додаткового засвідчення.
У відносинах з іншими країнами, якщо вони є учасницями Гаазької Конвенції, тепер здійснюється процедура апостилювання для легалізації документів. Це ж стосується і Російської федерації та Республіки Білорусь. До документів, виданих на території цих країн, при їх пред’явленні на території України, застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Гаазькою Конвенцією, яка для цих відносин залишається чинною.
Тобто з переважною кількістю країн здійснюється легалізація шляхом проставлення апостилю.
У відносинах з країнами, які не є учасницями Гаазької Конвенції, здійснюється процедура консульської легалізації. Порядок консульської легалізації офіційних документів встановлюється Віденською Конвенцією.
Процедура проведення консульської легалізації наведена в Інструкції № 113. Консульська легалізація офіційних документів – це процедура підтвердження дійсності оригіналів офіційних документів або засвідчення справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, а також дійсності відбитків штампів, печаток, якими скріплено документ (п.1.2 Інструкції № 113).
Консульська легалізація документів може бути проведена або на території держави, яка видає цей документ, або на території держави, де використовується цей документ.