Документ

Інформаційне повідомлення ДПС України

Коментар

ДПС України в інформаційному повідомленні¹ звернула увагу, що Судом касаційної інстанції прийнято рішення², яким підтримано позицію податкового органу щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

¹ За матеріалами інформаційного повідомлення, з повним текстом якого можна ознайомитись на офіційному вебпорталі ДПС України.

² Йдеться про рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду України від 23.07.2024 р. у справі № 240/25642/22, з повним текстом якого можна ознайомитися в Реєстрі судових рішень.

Спірні правовідносини полягали у наступному.

На думку підприємства, пеня не повинна була нараховуватися, бо строки розрахунків було зупинено пп.69.9 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ³. Суд визнав цей висновок хибним і підтримав позицію податкового органу, вказуючи, що положення пп.69.9 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, яким зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не розповсюджуються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що врегульовано законодавством у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, а саме Законом № 2473⁴.

³ Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

⁴ Закон України від 21.06.2018 р. № 2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції». Частиною п’ятою ст.13 цього Закону визначено, що порушення резидентами строку розрахунків тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Закон № 2473 є спеціальним законом, який визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов’язки суб’єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства. Норми Закону № 2473 підлягають застосуванню, зокрема, і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.

Тому Суд переконаний, що якби законодавець мав на меті звільнити суб`єктів господарювання від відповідальності шляхом не нарахування (не застосування) пені, то відповідні зміни (чи обмеження в застосуванні) були б внесені саме до Закону № 2473, проте таких змін внесено не було. Не зупинялись відповідні строки і нормативними документами НБУ, який відповідно до частини першої ст.13 Закону № 2473 встановлює граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Також Суд акцентував увагу на частині третій ст.3 Закону № 2473, якою визначено, що якщо положення інших законів суперечать положенням Закону № 2473, то застосовуються положення саме Закону № 2473.

Отже, пп.69.9 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ та Закон № 2473, зокрема його ст.13, відповідно до якої нараховується пеня, не є конкуруючими нормами, і те, що пп.69.9 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, прийнятий пізніше у часі, не є підставою для його застосування до спірних правовідносин.

Додатково Суд зазначив, що введення воєнного стану в Україні не можна розцінювати як форс-мажорну обставину для не перерахування компанією контрагентом-нерезидентом на рахунки позивача коштів за поставлений товар у межах зовнішньоекономічних контрактів. Доказів у вигляді відповідної довідки уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного контракту або третьої країни, які б підтверджували виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин, що зумовили неможливість виконання своїх обов`язків за контрактом компанією контрагентом-нерезидентом, матеріали справи не містять.

Нагадаємо, що війна є форс-мажором відповідно до п.2 ст.14¹ Закону № 671⁵. Форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненням суб’єктів господарської дiяльностi по кожному окремому договору, виконання якого настало згідно з умовами договору i виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин, шляхом видачі сертифіката ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з регламентом⁶.

⁵ Закон України від 02.12.97 р. № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні».

⁶ Форма заяви та загальні дані щодо засвідчення форс-мажорних обставин розміщено на офіційному сайті ТТП України.