Документ

Закон України від 22.08.2024 р. № 3926-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо імплементації деяких положень Митного кодексу Європейського Союзу»

Коментар

Верховна Рада України Законом України від 22.08.2024 р. № 3926-IX (Закон № 3926) внесла зміни до Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-VI (МКУ), якими, зокрема, привела існуючу термінологію у відповідність до термінології європейського законодавства та ввела концепцію митного представництва.

Між іншим, слід звернути увагу на наступні терміни:

• декларант – особа, яка подає від власного імені митну декларацію, декларацію тимчасового зберігання, загальну декларацію прибуття, чи особа, від імені якої подається така декларація (п.8 ст.4 МКУ викладено в новій редакції);
• митна декларація – заява встановленої форми, в якій особою зазначено митний режим, у який вона бажає помістити товари, та до якої внесено відомості залежно від митних формальностей, встановлених МКУ для митних режимів (п.20 ст.4 МКУ викладено в новій редакції);
• митний представник – особа, яка уповноважена іншою особою на виконання необхідних дій і митних формальностей, визначених законодавством України з питань митної справи, у рамках взаємовідносин такої іншої особи з митними органами (ст.4 МКУ доповнено новим п.24¹);
• утримувач митного режиму – це особа, яка здійснює декларування від власного імені (у разі, якщо декларування здійснюється самостійно або прямим митним представником), або особа, в інтересах якої здійснюється декларування (у разі, якщо декларування здійснюється непрямим митним представником). Також утримувачем митного режиму є особа, якій передано права та обов’язки щодо митного режиму з дотриманням вимог МКУ (ст.4 МКУ доповнено новим п.63²).

Загальні засади представництва, поділ представництва на пряме та непряме, розмежування відповідальності суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності та митного представника визначено новою ст.11¹ МКУ, згідно з якою:

• будь-яка особа може призначити митного представника;
• представництво може бути прямим або непрямим. У разі прямого представництва митний представник діє в інтересах і від імені особи, яку він представляє (прямий митний представник). У разі непрямого представництва митний представник діє в інтересах особи, яку він представляє, але від власного імені (непрямий митний представник). Непрямому митному представнику заборонено мати інших митних представників та здійснювати декларування у митні режими, зазначені в частині восьмій ст.11¹ МКУ;
• під час виконання своїх повноважень митний представник заявляє про те, що він діє в інтересах особи, яку він представляє, та зобов'язаний надати митним органам документи, що підтверджують його повноваження і визначають вид представництва (пряме чи непряме). Особа, яка не заявляє про те, що вона діє як митний представник, або без належного уповноваження заявляє, що вона діє як митний представник, вважається такою, що діє від власного імені та у власних інтересах;
• митний представник має право здійснювати декларування товарів в інтересах іншої особи, за умови наявності авторизації на провадження митної брокерської діяльності, яка регулюється ст.417 МКУ.

Як наслідок, відповідні зміни щодо митного представництва внесено до тексту МКУ. Зокрема, новою редакцією частини першої ст.265 МКУ визначено, що декларантом має право виступати:

• особа, яка самостійно здійснює декларування у власних інтересах та від власного імені (утримувач митного режиму);
• особа, в інтересах та від імені якої здійснюється декларування (утримувач митного режиму в разі прямого представництва);
• особа, яка здійснює декларування в інтересах іншої особи (утримувача митного режиму), але від власного імені (непрямий митний представник).

Особою, на яку покладається обов’язок із сплати митних платежів, є декларант, крім випадку, якщо декларування товарів здійснюється (здійснювалося) непрямим митним представником. У цьому випадку особою, на яку покладається обов’язок із сплати митних платежів, є утримувач митного режиму (частину першу ст.293 МКУ викладено в новій редакції).

При цьому уточнено, що особами, на яких також покладається обов’язок із сплати митних платежів солідарно з особами, зазначеними у частинах першій і другій ст.293 МКУ, є, зокрема, у разі декларування товарів непрямим митним представником – такий непрямий митний представник (п.5 нової редакції частини третьої ст.293 МКУ).

У разі несплати або неповної сплати митних платежів у порядку і в строки, встановлені МКУ та ПКУ¹, несплачена сума митних платежів вважається податковим боргом особи, визначеної відповідно до частини першої або другої ст.293 МКУ, та стягується у порядку і строки, встановлені ПКУ (частину першу ст.303 МКУ викладено в новій редакції).

¹ Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Звертаємо увагу, що дещо змінився перелік способів забезпечення сплати митних платежів. Із ст.308 МКУ виключено забезпечення сплати митних платежів на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року та Конвенції про тимчасове ввезення 1990 року. Тепер відповідно до нової редакції частини першої ст.308 МКУ способами забезпечення сплати митних платежів є грошова застава; індивідуальна гарантія; забезпечення сплати митних платежів на умовах спрощень «використання загальної гарантії», «використання загальної гарантії із зменшенням розміру забезпечення референтної суми до 50 відсотків», «використання загальної гарантії із зменшенням розміру забезпечення референтної суми до 30 відсотків» та «використання звільнення від гарантії».

Загальна гарантія може бути застосована, за умови наявності у підприємства діючої авторизації на застосування одного із спрощень, зазначених в частині першій нової редакції ст.311 МКУ.

Звільнення від гарантії може бути застосовано за умови наявності у підприємства діючої авторизації на застосування спрощення «використання звільнення від гарантії» відповідно до частини першої нової редакції ст.312 МКУ.

Авторизація на застосування спрощень «використання загальної гарантії», «використання загальної гарантії із зменшенням розміру забезпечення референтної суми до 50 відсотків», «використання загальної гарантії із зменшенням розміру забезпечення референтної суми до 30 відсотків», «використання звільнення від гарантії» здійснюється відповідно до нової редакції ст.312¹ МКУ.

У зв’язку з цим відповідні зміни внесено до ст.317¹ МКУ, якою регулюється порядок пред'явлення вимог особам, на яких покладається обов'язок із сплати митних платежів. Так, згідно з новою частиною восьмою ст.317¹ МКУ, у разі невиконання або неповного виконання особою, на яку покладено обов’язок із сплати митних платежів, протягом визначеного строку, обов’язку із сплати грошового зобов’язання, забезпеченого у спосіб, визначений п.2 – 5 ст.308 МКУ, обов’язок із сплати митних платежів покладається на гаранта в межах суми наданого забезпечення. У разі відсутності забезпечення сплати митних платежів, звільнення від гарантії або надання забезпечення сплати митних платежів у спосіб, визначений п.4-5 ст.308 МКУ, несплачена в порядку та в строки, встановлені МКУ, сума грошового зобов’язання вважається податковим боргом особи, зазначеної у частині першій ст.293 МКУ, та стягується в порядку та строки, встановлені ПКУ.

Звертаємо також увагу, що Законом № 3926 викладено в новій редакції ст.345 та ст.346 МКУ, якими регулюються документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, а також підстави та порядок проведення митними органами документальних виїзних перевірок.

Закон № 3926 набирає чинності через 6 місяців з дня, наступного за днем його офіційного опублікування, – 19 квітня 2025 р., крім окремих норм, які набрали чинності з дня, наступного за днем його офіційного опублікування, – 19 жовтня 2024 р. (п.1 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 3926)².

² Закон № 3926 офіційно опубліковано в газеті «Голос України» від 18.10.2024 р. № 148.