Документ
Коментар
НАДС в роз’ясненні від 14.10.2024 р. № 189 (Роз’яснення № 189) розглянуло окремі питання щодо забезпечення держслужбовцями ефективного виконання функцій держорганів в умовах воєнного стану.
Законом України від 10.12.2015 р. 889-VIII «Про державну службу» (Закон № 889) та Законом України від 15.03.2022 р. № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не врегульовані питання простою на роботі. Тому дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом № 889, а саме визначаються загальними нормами трудового законодавства – Кодексом законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII (КЗпП).
Запровадження простою у діяльності держслужбовців можливе тільки у разі наявності підстав, що визначені ст.34 КЗпП, і передбачає існування обставин невідворотної сили та інших обставин, які спричинили відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для здійснення відповідно до частини другої ст.1 Закону № 889 встановлених для посади державного службовця повноважень, безпосередньо пов'язаних з виконанням завдань і функцій держоргану.
Тобто рішення (накази, розпорядження) мають містити посилання на фактичні обставини, які б свідчили про відсутність необхідних умов для здійснення держслужбовцями повноважень за посадою, об'єктивну неможливість виконання ними посадових обов'язків саме через настання цих обставин.
При цьому, дія воєнного стану на території України не може слугувати безумовною підставою оголошення простою у роботі держоргану, його апарату (секретаріату), структурного підрозділу, територіального органу або у роботі окремих держслужбовців у разі, якщо чинники запровадження простою, передбачені ст.34 КЗпП, відсутні.
Отже, сама по собі відсутність у керівника держоргану нагальної потреби у залученні держслужбовця до роботи в період дії воєнного стану не може бути достатньою підставою для встановлення простою.
Обов'язковою умовою для запровадження простою у роботі держслужбовців є відсутність організаційних і технічних можливостей для виконання посадових обов'язків, зокрема, відсутність можливостей організувати виконання держслужбовцями завдань за посадою за межами адміністративної будівлі держоргану (дистанційну роботу), у тому числі з можливістю віддаленого доступу за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, залежно від особливостей реалізації функцій і завдань держоргану.
При цьому, варто враховувати, серед іншого, чи розташований держорган та чи перебувають держслужбовці на територіях, визначених в установленому порядку такими, на яких ведуться (велися) бойові дії.
Період перебування держслужбовця у простої не може перевищувати часу дії обставин, що спричинили неможливість виконання ним обов'язків за посадою. Тому, припинення дії таких обставин та відновлення організаційних або технічних умов, необхідних для діяльності держслужбовця, є підставою для прийняття рішення про припинення простою.
Крім того, НАДС звертає увагу, що держслужба безпосередньо пов'язана з виконанням держслужбовцями повноважень держорганів, визначених законодавством.
Як вбачається з положень ст.9 Закону України від 12.05.2015 р. № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», органи державної влади в умовах воєнного стану не припиняють здійснювати своїх повноважень.
Відповідно до частини другої ст.63 Закону № 889 з метою забезпечення належного рівня службової дисципліни керівник держслужби зобов'язаний, зокрема: створювати умови для виконання держслужбовцями своїх посадових обов'язків та вимагати належного їх виконання; забезпечувати виконання держслужбовцями своїх посадових обов'язків.
Враховуючи зазначене, прийняття необгрунтованих, без врахування передбачених законодавством підстав, рішень щодо перебування держслужбовців у простої позбавляє їх можливості виконувати встановлені для відповідних посад повноваження, які безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій держоргану.
З огляду на зазначене, під час розгляду питання щодо запровадження простою держслужбовців та прийняття відповідного рішення має бути враховано наступне: