Документ

Інформаційне повідомлення ГУ ДПС в Івано-Франківській області

Коментар

ГУ ДПС в Івано-Франківській області в інформаційному повідомленні¹ нагадало, що в пп.39.3.2.5 ст.39 ПКУ² перелічено фінансові показники, які забезпечують встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» та які можуть бути використані під час визначення рівня рентабельності контрольованих операцій. Це, зокрема, валова рентабельність, валова рентабельність собівартості, чиста рентабельність, чиста рентабельність витрат, рентабельність операційних витрат, рентабельність активів, рентабельність капіталу. Зазначений перелік не є виключним.

¹ За матеріалами інформаційного повідомлення, з повним текстом якого можна ознайомитись на офіційному вебпорталі ГУ ДПС в Івано-Франківській області.

² Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Вибір показника рентабельності може здійснюватися з урахуванням, зокрема, але не виключно, факторів, наведених у пп.39.3.2.4 ст.39 ПКУ, а саме:

• виду діяльності сторони контрольованої операції;
• розподілу функцій, ризиків, активів сторін;
• економічної обґрунтованості обраного показника;
• незалежності показника від доходів та/або витрат, визнаних в операціях між пов’язаними сторонами, та/або в контрольованих операціях.

Відповідно до пп.39.3.2.6 ст.39 ПКУ показники рентабельності для цілей ст.39 ПКУ визначаються на підставі даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності з відповідним коригуванням для забезпечення зіставності показників.

Згідно з пп.39.3.1 ст.39 ПКУ встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» здійснюється за одним із таких методів:

• порівняльної неконтрольованої ціни (пп.39.3.1.1 ст.39 ПКУ);
• ціни перепродажу (пп.39.3.1.2 ст.39 ПКУ);
• «витрати плюс» (пп.39.3.1.3 ст.39 ПКУ);
• чистого прибутку (пп.39.3.1.4 ст.39 ПКУ);
• розподілення прибутку (пп.39.3.1.5 ст.39 ПКУ).

Підпунктом 39.3.2.1 ст.39 ПКУ встановлено, що відповідність умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» визначається за допомогою застосування методу трансфертного ціноутворення, який є найбільш доцільним до фактів та обставин здійснення контрольованої операції, крім випадків, коли ПКУ визначені вимоги щодо обов’язковості застосування конкретного методу встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки» для контрольованих операцій певного виду.

Найбільш доцільний метод трансфертного ціноутворення обирається з урахуванням таких критеріїв:

• доцільності обраного методу відповідно до характеру контрольованої операції, що визначається, зокрема, на основі результатів функціонального аналізу контрольованої операції (з урахуванням виконуваних функцій, використовуваних активів і понесених ризиків);
• наявності повної та достовірної інформації, необхідної для застосування обраного методу та/або методів трансфертного ціноутворення;
• ступеня зіставності між контрольованими і неконтрольованими операціями, включаючи надійність коригувань зіставності, якщо такі застосовуються, які можуть використовуватися для усунення розбіжностей між такими операціями.

Платник податку з урахуванням зазначених критеріїв використовує будь-який метод, який він вважає найбільш доцільним, однак у разі, якщо існує можливість застосування і методу порівняльної неконтрольованої ціни, і будь-якого іншого методу, застосовується метод порівняльної неконтрольованої ціни. У разі якщо з урахуванням таких критеріїв метод ціни перепродажу або метод «витрати плюс» та метод чистого прибутку або розподілення прибутку можуть застосовуватися платником податку з однаковою надійністю, застосовується метод ціни перепродажу або метод «витрати плюс».

Отже, перелік фінансових показників, що можуть бути використані під час визначення рівня рентабельності контрольованих операцій, порядок їх розрахунку, та фактори, що мають враховуватись під час вибору певного показника рентабельності, наведено у пп.39.3.2.1, 39.3.2.4 та 39.3.2.5 ст.39 ПКУ.