Документ

Інформаційне повідомлення Мінсоцполітики України

Коментар

Мінсоцполітики України в інформаційному повідомленні¹ надало роз’яснення щодо зарахування страхового стажу, набутого за кордоном, для призначення пенсії в Україні².

¹ За матеріалами інформаційного повідомлення, з повним текстом якого можна ознайомитись на офіційному вебсайті Мінсоцполітики України https://www.msp.gov.ua/press-center/news/yak-zarakhuvaty-sviy-strakhovyy-stazh-oderzhanyy-za-kordonom-dlya-pryznachennya-pensiyi-v-ukrayini.

² Див. також коментар до інформаційного повідомлення ГУ ПФУ в Луганській області від 16 червня 2025 р. про зарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього СРСР.

Як зазначено в повідомленні нещодавно Уряд ухвалив постанову³, що має принципове значення для українців, які працювали або зараз працюють за кордоном в країнах, з якими відсутній міжнародний договір про взаємне зарахування стажу роботи. Відтепер вони можуть врахувати такий стаж, отриманий за межами країни, при призначенні пенсії в Україні.

³ Ймовірно йдеться про постанову КМУ від 16.05.2025 р. № 562 «Деякі питання обчислення страхового стажу», якою, зокрема, затверджено Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком (див. коментар).

Важливо, що зарахування періодів роботи до страхового стажу в країнах, з якими укладено міжнародні договори, здійснюється на умовах таких договорів. Наприклад, людина пропрацювала в Україні 25 років і ще 7 років – за кордоном. Для призначення пенсії у віці 60 років зараз потрібно мати 32 роки страхового стажу. Якщо додати (врахувати) 7 років страхового стажу отриманого за межами України до стажу в Україні, то така людина отримає право на призначення пенсії в 60 років.

Тож, що необхідно зробити людині для врахування трудового стажу, набутого нею за кордоном, до страхового стажу для призначення пенсії в Україні?⁴

⁴ Трудовий стаж, набутий за межами України, враховується тільки для визначення права на пенсію, та не впливає на розмір пенсії (за винятком окремих країн, з якими укладено відповідні договори).

Для отримання офіційного документа, який підтверджуватиме, що людина працювала за кордоном офіційно, необхідно звернутися до пенсійного органу відповідної держави (наприклад, у Німеччині – це Німецький фонд пенсійного страхування – Deutschen Rentenversicherung; в Італії – Національний інститут соціального забезпечення – Istituto Nazionale della Previdenza Sociale і т.д.).

Якщо людина не має можливості отримати такий документ (наприклад, перебуває наразі в Україні), є ще один шлях – звернутись до найближчого територіального відділення ПФУ. Тоді для розв’язання проблеми ПФУ зробить запит до МЗС України, яке, своєю чергою, надішле запит до пенсійного органу країни, де працювала така людина.

Обов’язково потрібно дізнатися, чи визнається отриманий підтвердний документ дійсним в Україні чи його потрібно додатково засвідчувати (легалізувати або проставляти апостиль). При цьому можливі такі варіанти:

1. Непотрібно легалізувати підтвердний документ чи проставляти на ньому апостиль, якщо країна, в якій працювала людина, має з Україною договір про правову допомогу, яким передбачено звільнення від цієї процедури (це такі країни, як Болгарія, Грузія, Естонія, Литва, Македонія, Польща, Румунія, Сербія, Чорногорія, Чехія, Молдова, Узбекистан).
2. Під час воєнного стану та протягом 6-ти місяців після його припинення чи скасування непотрібно легалізувати чи проставляти апостиль, якщо країна, в якій працювала людина, є членом Співдружності незалежних держав (СНД) (це такі країни, як Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизія, Таджикистан, Туркменістан, Росія).
3. Потрібно засвідчити документ апостилем, якщо країна, в якій працювала людина та отримала його, є учасницею Гаазької конвенції 1961 року про апостиль⁵, крім країн, зазначених вище в п.1 та 2.

⁵ З переліком усіх країн-учасниць зазначеної конвенції можна ознайомитися за посиланням https://www.hcch.net/en/instruments/conventions/status-table/?cid=41.

Апостиль може проставлятися виключно уповноваженим органом іноземної держави, де було видано такий документ (в різних державах це будуть різні органи).

4. Потрібно легалізувати документ, якщо країна, в якій працювала людина та отримала його, не має з Україною договору про правову допомогу (який звільняє від процедури легалізації або проставлення апостиля), не є учасницею Гаазької конвенції 1961 року про апостиль (п.3) та не є членом СНД (п.2).

Процедура консульської легалізації іноземного документа здійснюється відповідно до законодавства країни, яка видає документ, та полягає в його засвідченні (проставлені «легалізаційних» штампів) компетентними органами. Як правило, завершальними етапами такої процедури є один із таких способів:

• засвідчення документа в Міністерстві закордонних справ країни видачі документа, а потім у закордонній дипломатичній установі України (посольстві або консульстві України);
• засвідчення в Міністерстві закордонних справ країни видачі документа, далі – в посольстві цієї країни, яке знаходиться в Україні, а потім – у Департаменті консульської служби МЗС України.

Після проходження зазначених процедур (за потреби) підтвердний документ готовий для використання в Україні.

Довідково. З інформацією про порядок легалізації документів можна ознайомитися на офіційній сторінці посольства України в країні видачі документа.