Документ

Інформаційне повідомлення Мін’юсту України

Коментар

Мін’юст України в інформаційному повідомленні¹ поінформував про складання графіків відпусток на підприємствах, в установах, організаціях та фізичною особою – підприємцем.

¹ За матеріалами інформаційного повідомлення, з повним текстом якого можна ознайомитись на вебпорталі Мін’юсту України.

Дія Закону № 504² поширюється на всіх робітників, які працюють за трудовим договором на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб – підприємців (далі – роботодавці). Відповідно, графік відпусток є обов’язковим для кожного роботодавця, незалежно від чисельності персоналу.

² Закон України від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки».

Законодавство не встановлює фіксованої дати складання графіка відпусток та типової форми цього документа. Водночас найпоширенішою практикою є затвердження графіка до початку календарного року. Це дає змогу врахувати сезонні навантаження, специфіку роботи та потреби працівників. Порядок складання графіка відпусток роботодавець може визначити внутрішнім документом (наказом, розпорядженням тощо).

Черговість надання відпусток відповідно до частини десятої ст.10 Закону № 504 та ст.79 КЗпП³ визначається графіком, який:

• затверджується роботодавцем за погодженням із профспілковим або іншим представницьким органом трудового колективу;
• доводиться до відома всіх працівників.

³ Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII.

У графіку відпусток, зазвичай, зазначають:

• вид відпустки;
• дату її початку та закінчення;
• тривалість у календарних днях.

Під час складання графіка варто передбачити, зокрема, такі види відпусток:

• щорічну основну відпустку тривалістю не менше 24 календарних днів (ст.6 Закону № 504);
• додаткову відпустку працівникам, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, тривалістю 10 календарних днів (ст.19 Закону № 504);
• додаткові відпустки за вислугу років, що передбачені для окремих категорій працівників відповідно до спеціальних законів;
• інші додаткові та соціальні відпустки, які передбачені законодавством і колективним договором.

Щорічну основну відпустку за бажанням працівника дозволено ділити на частини, за умови що одна безперервна частина становить не менше 14 календарних днів (частина шоста ст.79 КЗпП, частина перша ст.12 Закону № 504).

Окремі категорії працівників мають право на щорічну відпустку у зручний для них час. До них, зокрема, належать неповнолітні, особи з інвалідністю, батьки дітей, одинокі матері й батьки, а також дружини та чоловіки військовослужбовців (ст.10 Закону № 504).

Після затвердження графік відпусток доводиться до відома працівників. Він може змінюватися або доповнюватися, зокрема у разі прийняття нових працівників. Законодавство також передбачає перенесення відпустки у випадках тимчасової непрацездатності, відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, її збігу з навчальною відпусткою тощо.