Документ
Коментар
Дніпровське міжрегіональне управління Мін’юсту України в інформаційному повідомленні1 зазначило, що реорганізація в державному секторі є управлінським рішенням, однак для працівника вона відбувається в чітко визначених правових межах, зі збереженням трудових прав і встановленням прозорого порядку дій роботодавця у разі можливого вивільнення.
1 За матеріалами інформаційного повідомлення, з повним текстом якого можна ознайомитись на офіційному вебпорталі Дніпровського міжрегіонального управління Мін’юсту України.
Згідно зі ст.104 ЦКУ2 юридична особа може припинятися шляхом реорганізації – злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення – з переходом усіх прав і обов’язків до правонаступника. Для органів виконавчої влади та їх територіальних органів ці процеси визначені Порядком здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою КМУ від 20.10.2011 р. № 1074.
2 Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
Стаття 36 КЗпП3 визначає, що зміна підпорядкованості або реорганізація установи не впливає на трудові відносини з працівником, тобто реорганізація не припиняє дії трудового договору. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе, зокрема, у зв’язку зі скороченням чисельності або штату відповідно до п.1 частини першої ст.40 КЗпП.
3 Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII.
Статтею 492 КЗпП визначено, що:
У разі масового вивільнення роботодавець інформує державну службу зайнятості та повідомляє первинні профспілкові організації, надаючи інформацію про причини, строки та категорії працівників, яких це стосується, а також проводить консультації щодо зменшення негативних наслідків таких рішень.
Для працівників, які мають статус держслужбовців, застосовується цей самий порядок із особливостями визначеними Законом України від 10.12.2015 р. № 889-VIII «Про державну службу». Тож, про наступне вивільнення їх персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів, із завчасним інформуванням профспілок та проведенням відповідних консультацій.
При звільненні у зв’язку зі скороченням працівник забезпечується фінансовими гарантіями. А саме, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, а держслужбовцю – у розмірі двох середньомісячних заробітних плат. Також здійснюється компенсація за всі невикористані дні щорічних і додаткових відпусток.
В умовах воєнного стану трудові відносини регулюються з урахуванням спеціальних норм законодавства, водночас базові гарантії працівників, визначені трудовим законодавством, залишаються чинними.