Документ

ІПК ДПС України від 16.01.2026 р. № 373/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Коментар

ДПС України в індивідуальній податковій консультації від 16.01.2026 р. № 373/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК надала роз’яснення щодо особливостей коригування фінансового результату відповідно до пп.140.5.4 ст.140 ПКУ¹ у разі надання компанією-нерезидентом довідки про резидентство.

¹ Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Відповідно до зазначеного підпункту фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30% вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у п.140.2 та пп.140.5.6 ст.140 ПКУ, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст.39 ПКУ), придбаних, зокрема, у нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку організаційно-правових форм, затвердженого КМУ² відповідно до пп.39.2.1.2¹ ст.39 ПКУ, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави (території) реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави (території), в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

² Йдеться про Перелік організаційно-правових форм, затверджений постановою КМУ від 04.07.2017 р. № 480 (Перелік № 480).

Платник податків – резидент, який проводить операції із нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до Переліку № 480, може бути звільнений від обов’язку збільшувати фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток підприємств податкового (звітного) року на різниці, визначені пп.140.5.4 ст.140 ПКУ за умови надання документа (довідки), що підтверджує сплату податку на прибуток (корпоративного податку) за звітний рік саме нерезидентом, виданого фінансовим (податковим) органом держави, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни, який належним чином легалізований та перекладений відповідно до законодавства України.

Достатнім підтвердженням для цього буде документ, який свідчитиме про сплату податку нерезидентом у відповідній державі у періоді здійснення операції, у загальному розумінні (наприклад, у якості зареєстрованого платника податку на прибуток (корпоративного податку). Така довідка має містити інформацію про сплату податку саме нерезидентом, який є контрагентом платника податків, а не іншими фізичними, юридичними особами або утвореннями без статусу юридичної особи (зокрема, засновниками партнерства як організаційно-правової форми нерезидента тощо).

ПКУ не містить спеціальних вимог щодо форми документа для підтвердження сплати податку нерезидентом, а також вимог щодо органу, який має видавати такий документ. Водночас, з урахуванням вимог п.103.5 ст.103 ПКУ, доцільним є отримання від нерезидента документа, виданого фінансовим (податковим) органом відповідної країни, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни. Такий документ повинен бути належним чином легалізований та перекладений відповідно до законодавства України.

Зазначений документ, одержаний від контрагента – нерезидента, зберігається у платника податку на прибуток підприємств і має бути наданий:

• на запит контролюючого органу, поданий відповідно до ст.85 ПКУ, під час проведення документальної перевірки за звітний період, за підсумками якого платником податку прийнято рішення про незастосування коригування фінансового результату на різниці, визначені пп.140.5.4 ст.140 ПКУ, або
• на письмовий запит контролюючого органу про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження, надісланий платнику податку відповідно до п.73.3 ст.73 ПКУ.

При цьому фахівці податкового органу зазначили, що довідка, яка підтверджує, що нерезидент, організаційно-правова форма якого включена до Переліку № 480, є резидентом держави, з якою заключений міжнародний договір³, не є тотожною документу, що підтверджує сплату нерезидентом податку на прибуток (корпоративного податку) та відповідно не може бути застосована для цілей звільнення від обов’язку збільшувати фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток підприємств податкового (звітного) року на різниці, визначені пп.140.5.4 ст.140 ПКУ.

³ Йдеться про міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування. На сьогоднішній день між Україною та іншими державами діє 70 міжнародних двосторонніх конвенцій (угод) про уникнення подвійного оподаткування, з текстами яких можна ознайомитися на офіційному вебсайті Мінфіну України.