Документ

Додаток до листа ДПС від 26.03.2021 р. № 7485/7/99-00-18-02-02-07

Коментар

ДПС у додатку до листа від 26.03.2021 р. № 7485/7/99-00-18-02-02-07 надала Рекомендації щодо реалізації концепції притягнення до фінансової відповідальності платника податків за умови доведення його вини за результатами проведення камеральних перевірок (Рекомендації), у додатку 1 до яких наведено Перелік відомостей, які зазначаються в акті камеральної перевірки, а у додатках 2 та 3 – примірний алгоритм застосування штрафних санкцій під час проведення камеральної перевірки відповідно до ст.124 та ст.123 ПКУ¹.

¹ Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Видання Рекомендацій пов’язано з набранням чинності Законом № 466² (див. коментар у частині змін, пов’язаних з штрафними (фінансовими) санкціями, коментар у частині змін, пов’язаних з адмініструванням податків і зборів, а також коментар до листа ДПС від 31.12.2020 р. № 24242/7/99-00-20-01-02-07), яким було внесено істотні зміни до ПКУ.

² Закон України від 16.01.2020 р. № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві».

Насамперед податківці нагадали, що Законом № 466 змінено розмір штрафів:

• при визначенні контролюючим органом суми податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення суми ПДВ платника податків – у розмірі 10% (п.123.1 ст.123 ПКУ);
• при затримці сплати узгодженої суми грошового зобов’язання – у розмірі 5% при затримці до 30 днів та у розмірі 10% при затримці більше ніж 30 днів (п.124.1 ст.124 ПКУ).

При цьому за перелічені діяння, вчинені умисно, визначено розмір штрафу 25%, а за діяння, передбачені п.123.2 ст.123 та 124.2 ст.124 ПКУ, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов’язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50%. Зазначені нововведення запроваджені з 1 січня 2021 року.

Податківці наголосили, що умисність правопорушень, визначених п.123.2 ст.123 та 124.2 ст.124 ПКУ, може бути доведена, в тому числі, але не винятково, у разі коли контролюючим органом під час проведення камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, які є аналогічними порушенням, виявленим у попередніх звітних періодах (термін 1095 днів за окремим податком/збором), – зокрема передбачені п.123.1 ст.123 та 124.1 ст.124 ПКУ відповідно.

Як зазначено у п.2.1 глави 2 Рекомендацій фінансова відповідальність за окремо визначені ПКУ правопорушення нерозривно пов’язана із можливістю органів ДПС довести ціленаправленість (умисність) дій платника податків, його вину у вчиненні податкового правопорушення.

Це визначає необхідність дій з боку органів ДПС у зборі належної та допустимої доказової бази, яка переконливо буде доводити, що саме платник податків створив такі умови, за яких стало можливе вчинення податкового правопорушення. При цьому він міг та мав можливість дотриматися встановленого порядку, проте свідомо це проігнорував³.

³ Щодо умислу при здійсненні порушень, передбачених п.124.1 ст.124 ПКУ, див. також інформацію, що розміщена на офіційному вебпорталі Головного управління ДПС у м. Києві.

Так, при встановлені порушення з несвоєчасності сплати податкових зобов’язань аргументами на підтвердження можливості виконати платником податків обов’язок можуть бути:

• наявність в ПКУ інформації про граничні строки подання податкової звітності;
• наявність у офіційних джерелах інформації про рахунки, на які здійснюється погашення податкового зобов’язання;
• відсутність з боку платника податків інформування контролюючого органу про обставини, які звільняють від фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань;
• обізнаність платника податків власне із наявністю обов’язку щодо сплати податкового зобов’язання (адже, якщо платник податків сплатив суму податкового зобов’язання навіть із запізненням, то він усвідомлював, що такий обов’язок в нього існує);
• платником податків було самостійно визначено суму податкового зобов’язання (або у випадку визначення контролюючим органом – платником податку дане зобов’язання не оскаржувалось), тобто на етапі підготовки податкової звітності платник усвідомлював про обов’язок в подальшому сплатити дані зобов’язання.

Відповідно до п.2.5 глави 2 Рекомендацій встановлення контролюючим органом в ході камеральних перевірок вчинення умисного діяння фізичною особою, яка не є самозайнятою особою, не вбачається можливим, оскільки висновки ґрунтуються виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах ДПС, крім випадків, за якими контролюючий орган має підстави вважати розглянуті в ході камеральної перевірки обставини свідчать про умисне, цілеспрямоване порушення податкового законодавства.

На останок нагадаємо, що відповідно до п.109.1 ст.109 ПКУ податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПКУ) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб’єктів у випадках, прямо передбачених ПКУ.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.