Документ
Коментар
Мінекономіки України у листі від 27.08.2021 р. № 4712-06/42842-07 роз’яснило деякі особливості надання додаткових відпусток на дітей.
1. Законодавством не визначено конкретного переліку документів, які слід пред’явити одному з батьків для підтвердження того, що інший з них не скористався правом на соціальну відпустку. Тому роботодавцю може бути надано будь-який документ, у якому з достатньою вірогідністю підтверджується, що іншому з батьків дітей не надавалася ця відпустка. Рішення про надання зазначеної соціальної відпустки приймається керівником з урахуванням наданих документів.
Нагадаємо, що частиною першою ст.19 Закону про відпустки1 та частиною першою ст.1821 КЗпП2 встановлено, що одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.
1 Закон України від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки».
2 Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII.
2. Перенесення або продовження відпустки з такої підстави, як знаходження у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ст.11 Закону про відпустки не передбачено.
Надання додаткової соціальної відпустки матері/батьку у період її/його перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (надання двох соціальних відпусток для виховання дітей одночасно та за той самий період) законодавством про працю не передбачено.
Нагадаємо, що частиною сьомою ст.20 Закону про відпустки встановлено, що додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи надаються понад щорічні відпустки, передбачені ст.6, 7 і 8 Закону про відпустки, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному ст.11 Закону про відпустки.
3. Якщо дитина народилася до 9 травня 2021 року (дата набрання чинності Законом № 14013, див. коментар), але на дату набрання Законом № 1401 чинності не пройшло трьох місяців з дня народження дитини, працівник, визначений ст.191 Закону про відпустки, має право на одноразову оплачувану відпустку при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів).
3 Закон України від 15.04.2021 р. № 1401-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною».
Відповідно до п.4 Порядку № 6934, відпустка надається одноразово тривалістю, що визначається працівником у письмовій заяві про її надання (але не більш як 14 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів), не пізніше ніж протягом трьох місяців з дня народження дитини. Ця відпустка повинна бути використана працівником не пізніше 104-го дня з дня народження дитини (докладніше див. коментар до Порядку № 693).
4 Порядок надання відпустки при народженні дитини, затверджений постановою КМУ від 07.07.2021 р. № 693.
Тобто за заявою працівника така відпустка надається у термін, про який він просить, але в межах тримісячного строку. Водночас якщо відпустку було надано в останні дні цього строку, вона надається тривалістю, зазначеною у заяві, проте термін її закінчення не може перевищити 104 дні з дня народження дитини.
Початок обчислення тримісячного строку слід здійснювати з дня народження дитини (ст.191 Закону про відпустки).
Стосовно надання відпустки при народженні дитини під час перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину спеціалісти Мінекономіки України зазначили, що законодавством про працю не передбачено надання двох відпусток одночасно. Тому для того, щоб скористатись правом на відпустку, передбачену ст.191 Закону про відпустки, працівник має перервати відпустку без збереження заробітної плати. Припинення відпустки відбувається шляхом видання роботодавцем наказу (розпорядження) про припинення відповідної відпустки на підставі заяви працівника.