Документ
Коментар
Верховна Рада України Законом України від 21.09.2022 р. № 2622-IX1 (Закон № 2622) внесла суттєві зміни до Закону України від 05.07.2012 р. № 5067-VI «Про зайнятість населення» (Закон № 5067).
1 Щодо цього Закону див. також інформацію, розміщену на офіційному вебпорталі Державного центру зайнятості. Зазначеним Законом також внесено зміни до Закону України від 02.03.2000 р. № 1533-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (див. коментар).
Розглянемо головні з них.
1. Скасування «трудової» квоти щодо громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню. Зокрема, скасовано встановлену:
2 Закон України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
3 Закон України від 21.03.91 р. № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Також скасовано вимогу щодо самостійного розрахунку зазначених квот роботодавцем (вилучено частину другу та третю ст.14 Закону № 5067).
2. Працевлаштування/звільнення внутрішньо переміщених осіб.
Змінами, що внесені до п.2 частини другої ст.241 Закону № 5067 (ця норма набрала чинності з дня набрання чинності Законом № 2622), передбачено, що роботодавцю компенсуються витрати на оплату праці (але не вище 2 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої законом) (раніше – не вище середнього рівня заробітної плати, що склався у відповідному регіоні за минулий місяць) за працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО) на умовах строкових трудових договорів тривалістю не більше 6 календарних місяців, за умови збереження гарантій зайнятості такої особи протягом періоду, що перевищує тривалість виплати у 2 рази.
Відповідно до нової редакції частини четвертої ст.241 Закону № 5067 (ця норма набрала чинності з дня набрання чинності Законом № 2622) у разі звільнення працівника (який є ВПО), за якого виплачувалася компенсація відповідно до частини другої ст.241 Закону № 5067, до закінчення встановленого строку збереження гарантій зайнятості з підстав, передбачених п.1 частини першої ст.36 (за угодою сторін) або п.1 частини першої ст.40 (у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників) КЗпП4, сума виплачених коштів повертається у повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття або Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залежно від джерела фінансування компенсації, крім випадку, коли на його робоче місце роботодавцем працевлаштовано іншого зареєстрованого безробітного за направленням центру зайнятості, до закінчення встановленого строку збереження гарантій зайнятості.
4 Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII.
Нагадаємо, що попередньою редакцією було зазначено такі підстави для звільнення, як ініціатива роботодавця або згода сторін, без уточнення норм КЗпП. Отже, наразі такі підстави конкретизовано.
Також раніше не було передбачено виключення щодо заміни звільненого працівника іншим безробітним5.
5 Також внесено зміни до Закону України від 20.10.2014 р. № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», які в цьому коментарі не розглядаються.
3. Працевлаштування/звільнення громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (ці зміни набирають чинності через 3 місяці з дня набрання чинності Законом № 2622, тобто 29.01.2023 р.).
Новою редакцією ст.26 Закону № 5067 встановлено обмеження розміру компенсації ЄСВ роботодавцю, який працевлаштував громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, – не більше подвійного розміру мінімального страхового внеску. Також прибрано вимогу про щомісячне здійснення зазначеної компенсації.
Встановлено нові (окремі) вимоги для отримання компенсації роботодавцями, які працевлаштовують строком не менше ніж на один рік осіб, яким до настання права на пенсію за віком залишилося не більше 5 років, осіб, зазначених у п.6 (особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку) і 8 (учасники бойових дій) частини першої ст.14 Закону № 5067, та які перебувають у статусі зареєстрованого безробітного понад один місяць. Таким роботодавцям компенсуються 50% фактичних витрат на оплату праці, але не більше розміру мінімальної заробітної плати. Загальна тривалість виплати компенсації становить 6 місяців.
Новою частиною четвертою ст.26 Закону № 5067 щодо громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, у разі їх звільнення до закінчення відповідного строку, встановлено такі самі вимоги, як і новою редакцією частини четвертої ст.241 Закону № 5067 щодо ВПО (див. вище).
Також із ст.26 Закону № 5067 прибрано перелік підстав, за наявності яких компенсація не виплачується (роботодавець має заборгованість із ЄСВ та/або страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування; роботодавець визнаний у встановленому порядку банкрутом або стосовно нього порушено справу про банкрутство).
4. Працевлаштування/звільнення зареєстрованих «звичайних» безробітних (ці нововведення набирають чинності через 6 місяців з дня набрання чинності Законом № 2622, тобто 29.04.2023 р.).
Відповідно до нової ст.261 «Сприяння зайнятості зареєстрованих безробітних» Закону № 5067 роботодавцю, що працевлаштовує особу, яка перебуває у статусі зареєстрованого безробітного понад 6 місяців, за направленням центру зайнятості, строком не менше ніж на 2 роки компенсуються фактичні витрати у розмірі ЄСВ за відповідну особу за місяць, за який він сплачений, але не більше подвійного розміру мінімального страхового внеску. Загальна тривалість виплати компенсації становить 12 місяців.
Компенсація виплачується за рахунок коштів, передбачених у бюджеті відповідних Фондів у порядку, визначеному КМУ.
Також зазначеною нормою щодо «звичайних» працевлаштованих у разі їх звільнення до закінчення відповідного строку, встановлено такі самі вимоги, як і новою редакцією частини четвертої ст.241 Закону № 5067 щодо ВПО (див. вище).
5. Компенсація за створення нових робочих місць (ці нововведення набирають чинності через 3 місяці з дня набрання чинності Законом № 2622, тобто з 29.01.2023 р.).
Новою редакцією частини другої ст.27 Закону № 5067 встановлено, що роботодавцю, який протягом 12 календарних місяців забезпечував створення нових робочих місць, працевлаштовував на них працівників і упродовж цього періоду щомісяця здійснював їм виплату заробітної плати в розмірі не менше ніж 3 мінімальні заробітні плати за кожну особу, протягом наступних 12 календарних місяців за умови збереження рівня заробітної плати в розмірі не менше ніж 3 мінімальні заробітні плати за кожну таку особу щомісяця за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, компенсуються фактичні витрати у розмірі 50% суми нарахованого ЄСВ за відповідну особу за місяць, за який він сплачений, у порядку, визначеному КМУ.
Суб’єктам малого підприємництва, які працевлаштовують зареєстрованих безробітних строком не менше ніж на 2 роки за направленням центру зайнятості на нові робочі місця, компенсуються фактичні витрати у розмірі ЄСВ за відповідну особу за місяць, за який він сплачений. Загальна тривалість виплати компенсації становить 12 місяців (частину третю ст.27 Закону № 5067 викладено у новій редакції).
Нагадаємо, що попередньою редакцією аналогічної норми було встановлено, що компенсація виплачується щомісячно та без обмеження строку 12 місяцями.
Щодо безробітних працевлаштованих працівників суб’єктами малого підприємництва, у разі їх звільнення до закінчення відповідного строку, встановлено такі самі вимоги, як і новою редакцією частини четвертої ст.241 Закону № 5067 щодо ВПО (див. вище).
6. Працевлаштування/звільнення безробітних із числа молоді (ці нововведення набирають чинності через 6 місяці з дня набрання чинності Законом № 2622, тобто 29.04.2023 р.).
Новою редакцією ст.29 Закону № 5067, зокрема, встановлено, що роботодавцю, який за направленням центру зайнятості працевлаштовує зареєстрованого безробітного (із числа молоді), компенсуються 50% мінімальної заробітної плати за відповідну особу за місяць. Компенсація надається за працевлаштування зареєстрованих безробітних із числа осіб:
Загальна тривалість виплати компенсації становить не більше 6 місяців, за умови збереження гарантій зайнятості особи протягом періоду, що перевищує виплати у 2 рази. Зазначені особи можуть скористатися правом на працевлаштування у роботодавця з компенсацією за них частини витрат на оплату праці одноразово.
Компенсація виплачується за рахунок коштів, передбачених у бюджеті відповідних Фондів у порядку, визначеному КМУ.
Статтею 29 Закону № 5067 щодо працевлаштованих із числа молоді у разі їх звільнення до закінчення відповідного строку, встановлено такі самі вимоги, як і новою редакцією частини четвертої ст.241 Закону № 5067 щодо ВПО (див. вище).
7. Новою нормою частини четвертої ст.35 Закону № 5067 встановлено, що у разі відмови зареєстрованого безробітного після проходження ним професійного навчання за кошти Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від працевлаштування за направленням центру зайнятості або від реєстрації підприємницької діяльності така особа не має права на отримання соціальних послуг (крім інформаційних, консультаційних та послуг із працевлаштування) та матеріального забезпечення відповідно до Закону № 5067 та Закону № 15336 протягом 12 місяців.
Закон № 2622 набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, – 29 жовтня 2022 року, крім норм, набрання чинності яких зазначено вище (п.1 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2622)7.
7 Закон № 2622 офіційно опубліковано в газеті «Голос України» від 28.10.2022 р. № 220.