Документ

Закон України від 21.09.2022 р. № 2620-IX «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»

Коментар

Верховна Рада України Законом України від 21.09.2022 р. № 2620-IX¹ (Закон № 2620) виклала в новій редакції Закон України від 23.09.99 р. № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (Закон № 1105).

¹ Щодо цього Закону див. також лист СПО об’єднань профспілок, який розміщено на офіційному веб-порталі Федерації професійних спілок України.

Розглянемо найголовніші нововведення щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, а також зміни, внесені до Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058)².

² Щодо загальних змін у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, а також щодо змін у частині загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, які внесено Законом № 2620, див. коментар (зміни щодо страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності).

1. Поточною редакцією ст.40 Закону № 1105 визначено, що Фонд оплачує вартість придбаних потерпілим інструментів, протезів та інших пристосувань, відшкодовує потерпілому інші необхідні витрати, пов’язані з його професійною підготовкою.

Відповідною ст.34 Закону № 1105 (у новій редакції) для уповноваженого органу управління³ такого обов’язку не передбачено. Натомість цією нормою встановлено, що потерпілий забезпечується допоміжними засобами реабілітації, необхідними під час професійного навчання чи перекваліфікації, відповідно до Закону № 1053⁴ та Закону № 2961⁵.

³ Нагадаємо, що йдеться про Пенсійний фонд України та його територіальні органи (див. коментар до Закону № 2620 (зміни щодо страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності).

⁴ Закон України від 03.12.2020 р. № 1053-IX «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я».

⁵ Закон України від 06.10.2005 р. № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні».

2. Оновлено перелік непрацездатних осіб, які в разі смерті потерпілого мають право на одержання щомісячних страхових виплат (див. Таблицю).

Таблиця. Перелік непрацездатних осіб

№ з/п	Відповідно до нової редакції Закону № 1105 (ст.35)	Відповідно до поточної редакції Закону № 1105 (ст.41)
1	Діти, які: не досягли 18 років; є повнолітніми та які є здобувачами освіти за денною формою навчання (у тому числі у період між завершенням навчання в одному закладі освіти та вступом до іншого закладу освіти або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим освітньо-кваліфікаційним рівнем, за умови що такий період не перевищує 4 місяці), – до закінчення ними навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років, або визнані особами з інвалідністю з дитинства	Діти: які не досягли 16 років; з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, – до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років
2	Особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону № 1058, якщо вони не працюють	Особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону № 1058, якщо вони не працюють
3	Особи з інвалідністю – члени сім’ї потерпілого на час інвалідності	Особи з інвалідністю – члени сім’ї потерпілого на час інвалідності
4	–	Неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов’язаний виплачувати аліменти
5	–	Непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право

 

У ст.35 Закону № 1105 (у новій редакції) збереглася норма, відповідно до якої право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один із батьків померлого чи інший член сім’ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

3. Статтею 36 Закону № 1105 (у новій редакції) передбачено такі розміри щомісячної страхової виплати:

• максимальний розмір після проведеного перерахування відповідно до частини другої ст.31 Закону № 1105 не може перевищувати 4 мінімальні заробітні плати (відповідно до поточної редакції ст.42 Закону № 1105 – 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб);
• максимальний розмір у перерахунку на 100% втрати професійної працездатності не може бути меншим за мінімальну заробітну плату (відповідно до поточної редакції ст.42 Закону № 1105 – за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб).
• мінімальний розмір у перерахунку на 100% втрати професійної працездатності не може бути меншим за мінімальну заробітну плату (дотепер – за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб).

Також зазначеною нормою передбачено, що у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, уповноважений орган управління здійснює потерпілому одноразову страхову виплату, розмір якої визначається відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, виходячи з розрахунку 7 мінімальних заробітних плат, встановлених законом (відповідно до поточної редакції ст.42 Закону № 1105 – виходячи з 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом) на день настання права потерпілого на страхову виплату.

Отже, для розрахунку зазначених страхових виплат замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як це передбачено поточною редакцією ст.42 Закону № 1105 буде використовуватися мінімальна заробітна плата.

4. Відповідно до частини третьої ст.36 Закону № 1105 (у новій редакції) допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується в розмірі 100% середньої заробітної плати (оподатковуваного доходу). При цьому перші 17 днів (відповідно до поточної редакції частини третьої ст.42 Закону № 1105 – перші 5 днів) тимчасової непрацездатності оплачуються роботодавцем власним коштом.

5. Частиною другою ст.37 Закону № 1105 (у новій редакції) встановлено, що територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій:

• акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами;
• даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності;
• даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат;
• даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат;
• наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання;
• даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання;
• даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання;
• даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів;
• даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи;
• даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Нагадаємо, що поточною редакцією ст.43 Закону № 1105 передбачено дещо інший перелік документів.

6. Новою редакцією частини першої ст.5 Закону № 1058 встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом № 1105 (у новій редакції).

7. Відповідно до нової редакції частини першої ст.58 Закону № 1058 Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов’язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені Законом № 1058, Законом № 1105 та статутом Пенсійного фонду України.

Закон № 2620 набирає чинності 1 січня 2023 року (п.1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2620)⁶.

⁶ Закон № 2620 офіційно опубліковано в газеті «Голос України» від 25.10.2022 р. № 217.