Документ
Коментар
Мінфін України наказом від 12.01.2023 р. № 18 (Наказ № 18) вніс зміни до деяких національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Розглянемо головні з них.
1. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Консолідована фінансова звітність», затверджене наказом Мінфіну України від 27.06.2013 р. № 628 (НП(С)БО 2).
Оновленим п.2 розділу І НП(С)БО 2 встановлено, що норми цього положення (стандарту) застосовуються підприємствами, які контролюють інші підприємства (материнські підприємства), крім материнських підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності.
Після об’єднання підприємств материнським підприємством складається консолідована фінансова звітність за групу підприємств, які входять до складу такого об’єднання, у порядку, визначеному НП(С)БО 2.
До того ж у новій редакції викладено визначення терміну «група» (абзац п’ятий п.4 розділу І НП(С)БО 2), яка являє собою групу юридичних осіб, що складається з підприємства, яке контролює інші підприємства (материнське підприємство), та всіх підприємств, які ним контролюються (дочірніх підприємств).
Групи поділяються на малі, середні або великі (окремі норми п.6 розділу І НП(С)БО 2 викладено у новій редакції). У цих нормах наводяться також критерії розподілу груп на малі, середні та великі. Отже, норми НП(С)БО 2 приведено у відповідність до Закону про бухоблік1 (див. коментар до Закону № 24352).
1 Закон України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
2 Закон України від 19.07.2022 р. № 2435-IX «Про внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Згідно з новою редакцією п.2 розділу ІІ НП(С)БО 2 якщо у складі групи є підприємство, яке застосовує облікову політику, відмінну від прийнятої в консолідованій фінансовій звітності для подібних операцій та подій за схожих обставин, то при складанні консолідованої фінансової звітності у його фінансовій звітності робиться відповідне коригування (чинною редакцією цієї норми передбачено, що у разі, якщо при складанні консолідованої фінансової звітності неможливо застосувати єдину облікову політику, то про це повідомляється у примітках до консолідованої фінансової звітності). Відповідно в примітках до консолідованої фінансової звітності не наводиться інформація про статті консолідованої фінансової звітності, до яких застосовувалася різна облікова політика (виключено пп.6 п.2 розділу ІІІ НП(С)БО 2).
2. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затверджене наказом Мінфіну України від 18.10.99 р. № 242 (НП(С)БО 8).
До однієї з груп нематеріальних активів включено права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті (йдеться про групу нематеріальних активів, наведену в абзаці четвертому п.5 НП(С)БО 8 поточної редакції).
Внесеними змінами згадка про знаки для товарів і послуг вилучена із зазначеної групи (норми).
Нагадаємо, що торговельна марка – це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб (абзац четвертий ст.1 Закону № 36893).
3 Закон України від 15.12.93 р. № 3689-XII «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів (частина перша ст.492 ЦКУ4).
4 Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
До того ж відповідно до п.1.3 п.1 розділу 1 Правил № 1165 знак для товарів і послуг – це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб.
5 Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджені наказом Державного патентного відомства України від 28.07.95 р. № 116 (у редакції наказу Державного патентного відомства України від 20.08.97 р. № 72).
Виключено абзац другий п.21 НП(С)БО 8, відповідно до якого якщо залишкова вартість об’єкта нематеріальних активів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об’єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми накопиченої амортизації об’єкта.
Отже, відтепер об’єкт нематеріальних активів з нульовою залишковою вартістю переоцінці не підлягає.
Змінами, внесеними до абзацу першого п.29 НП(С)БО 8, уточнено, що нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив уведено в господарський оборот. Суму нарахованої амортизації підприємства відображають збільшенням накопиченої амортизації нематеріальних активів і витрат підприємства, крім випадків, коли сума цих витрат включається до собівартості іншого активу і балансової вартості такого активу.
Відтепер на кінець кожного звітного року потрібно переглядати не тільки строк корисного використання нематеріального активу та метод амортизації (як передбачено поточною редакцією п.31 НП(С)БО 8), а й ліквідаційну вартість такого активу.
Такий перегляд здійснюється, якщо в наступному періоді очікуються зміни строку корисного використання нематеріального активу або зміни умов отримання майбутніх економічних вигод.
Виключено п.13 НП(С)БО 23, відповідно до якого інформація, передбачена п.11 цього положення (стандарту), може не наводитися у примітках до:
Тобто інформація, наведена у п.11 НП(С)БО 23, приводиться у примітках до фінансової звітності у будь-якому разі (без виключень).
Норми НП(С)БО 25 більше не застосовуються підприємствами, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства6 (внесено зміни до п.2 розділу І НП(С)БО 25).
6 Відповідні зміни внесено також до п.2 розділу ІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Мінфіну України від 07.02.2013 р. № 73 (НП(С)БО 1).
Нагадаємо, що до таких підприємств належать юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи (абзац третій п.44.2 ст.44 ПКУ7).
7 Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
Також зазначимо, що підприємства, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства, виключені з переліку суб’єктів господарювання, які подають відповідним органам скорочену за показниками річну фінансову звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати (див. коментар до Постанови № 13278). Тобто зазначені підприємства зобов’язані подавати фінансову звітність в залежності від того, до яких підприємств вони належать – мікропідприємств, малих, середніх чи великих підприємств.
8 Постанова КМУ від 29.11.2022 р. № 1327 «Про внесення змін до Порядку подання фінансової звітності».
Також Наказом № 18 встановлено, що фінансові витрати не визнаються підприємствами, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства, витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов’язаннями) (внесено відповідні зміни до абзацу другого п.4 НП(С)БО 319).
5. З Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток», затвердженого наказом Мінфіну України від 28.12.2000 р. № 353, Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 «Об’єднання підприємств», затвердженого наказом Мінфіну України від 07.07.99 р. № 163, Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 24 «Прибуток на акцію», затвердженого наказом Мінфіну України від 16.07.2001 р. № 344, НП(С)БО 1 та НП(С)БО 23 виключено слово «холдингове» у відповідних відмінках.
Наказ № 18 набирає чинності з дня його офіційного опублікування (п.3 Наказу № 18)10.
10 На дату виходу огляду законодавства Наказ № 18 офіційно не опубліковано.