Документ

Закон України від 03.06.2025 р. № 4466-IX «Про факторинг»

Коментар

Верховна Рада України прийняла Закон України від 03.06.2025 р. № 4466-IX «Про факторинг» (Закон № 4466), який визначає загальні правові засади факторингу в Україні (див. коментар) та вносить відповідні зміни до законодавчих актів, що регулюють діяльність у сфері надання фінансових послуг.

Зокрема, слід зупинитися на наступних змінах.

1. Зміни до Закону України від 14.12.2021 р. № 1953-ІХ «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (Закон № 1953) щодо особливостей відступлення права вимоги за договором про надання фінансової послуги.

Відповідно до змін, внесених до ст.29 Закону № 1953:

• фінансова компанія має право набувати (придбавати) права вимоги за договорами з реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), у тому числі за договорами про надання фінансових послуг, з урахуванням особливостей, визначених у ст.9¹ цього Закону, а також здійснювати управління заборгованістю за такими договорами (зміни внесено до частини шостої);
• фінансова компанія може суміщати надання послуг факторингу з іншими видами фінансових послуг, зазначеними в п.1, 2 і 4 частини першої цієї статті, лише за умови, що такі послуги надаються клієнтам, які не є споживачами (доповнено новою частиною сьомою).

Регулятор може накласти штрафні санкції на фінансову компанію за порушення вимог ст.29 Закону № 1953 щодо суміщення діяльності з надання споживачам фінансових послуг, зазначених у п.1, 2 і 4 частини першої ст.29 Закону № 1953, з діяльністю з надання послуг факторингу, але в розмірі не більше 500 мінімальних заробітних плат¹ та не менше 5 мінімальних заробітних плат станом на 1 січня календарного року, в якому приймається рішення про застосування відповідного заходу впливу (п.7 частини четвертої ст.48 Закону № 1953 доповнено новим пп.«в»).

¹ Станом на 1 січня 2025 р. розмір мінімальної заробітної плати становить 8000 грн (ст.8 Закону України від 19.11.2024 р. № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (див. також коментар до цього Закону)).

До того ж Закон № 1953 доповнено новою ст.9¹, якою встановлено особливості відступлення права вимоги за договором про надання фінансової послуги.

Зокрема, цією статтею встановлено наступне:

• право вимоги за договором про надання фінансової послуги може бути відступлене фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати фінансову послугу, право вимоги за якою відступається, крім випадків, визначених законом. Під фінансовою послугою у цій статті розуміється надання коштів та банківських металів у кредит, надання кредиту в межах здійснення платіжних послуг відповідно до Закону № 1591², а також надання гарантій;
• у разі відступлення права вимоги за ломбардним кредитом забороняється внесення змін до договору про ломбардний кредит, які передбачають збільшення зобов’язання позичальника за таким кредитом понад вартість предмета застави, визначену в договорі про ломбардний кредит під час надання такого кредиту;
• право вимоги за зобов’язанням, що виникло на підставі договору про надання фінансової послуги, може бути відступлене юридичній особі або фізичній особі – підприємцю після закінчення строку виконання зобов’язання в повному обсязі, у тому числі на підставі вимоги кредитора про дострокове виконання такого зобов’язання;
• якщо право вимоги за договором про надання фінансової послуги до клієнта набувається особою, яка відповідно до законодавства не має права надавати таку фінансову послугу, до такої особи переходить право вимоги виключно в обсязі суми заборгованості за договором про надання фінансової послуги, що є на момент набуття такого права вимоги, без можливості збільшення такої суми заборгованості, у тому числі шляхом нарахування процентів, комісій чи інших додаткових платежів. Інакше кажучи, така особа не має права заробляти дохід на цій фінансовій операції;
• відступлення права вимоги за договором про надання фінансової послуги відповідно до цієї статті може відбуватися на підставі договору купівлі-продажу відповідного права вимоги або іншого правочину, визначеного законодавством;
• правочин щодо відступлення права вимоги за договором про надання фінансової послуги є дійсним незалежно від наявності домовленості між фінансовою установою та боржником про заборону відступлення права вимоги або його обмеження. У такому разі фінансова установа не звільняється від зобов’язань або відповідальності перед боржником у зв’язку з порушенням фінансовою установою умови про заборону або обмеження відступлення права вимоги;
• фінансова компанія, яка має право надавати послугу з факторингу, не має права набувати (придбавати) права вимоги за договорами про надання фінансових послуг, укладеними із споживачами;
• боржник за договором про надання фінансової послуги зобов’язаний здійснити платіж новому кредитору, за умови що він отримав повідомлення від нового або первісного кредитора про заміну кредитора і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також зазначений новий кредитор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником свого обов’язку новому кредитору після отримання ним повідомлення, зазначеного вище, звільняє його від виконання обов’язку первісному кредитору;
• первісний кредитор за договором про надання фінансової послуги повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, якщо інше не встановлено договором, за яким здійснюється відступлення права вимоги.

² Закон України від 30.06.2021 р. № 1591-IX «Про платіжні послуги».

Відповідно до нової редакції п.7 частини другої ст.28 Закону № 1953 тепер штраф у розмірі від 300 до 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян застосовується до надавачів фінансових послуг не тільки за неповідомлення ним споживача про відступлення права вимоги за договором про надання фінансової послуги, а й за відступлення права вимоги особі, якій відповідно до закону не допускається таке відступлення (за кожний такий випадок).

2. Зміни до Закону України від 07.12.2000 р. № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» (Закон № 2121) щодо використання інформації, що становить банківську таємницю.

Внесено зміни до Закону № 2121 щодо надання банками та НБУ на запит центрального органу виконавчої влади, що здійснює захист прав та інтересів України під час урегулювання спорів за участю іноземного суб’єкта та України, розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб’єкта та України, інформації, що становить банківську таємницю, визначену у запиті цього органу, та використання такої інформації. Згідно з новим п.21 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону № 2121 на період дії воєнного стану в Україні та протягом двох років з дня припинення чи скасування воєнного стану така інформація може бути використана лише у спорі/справі, пов’язаній з державою-агресором, іноземною юридичною особою або юридичною особою, учасником (засновником, акціонером) та/або кінцевим бенефіціарним власником якої є держава, що здійснює збройну агресію проти України, або її резиденти.

3. Зміни до Закону України від 18.11.2003 р. № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (Закон № 1255) щодо пріоритетності обтяження.

Відповідно до змін, внесених до ст.14 Закону № 1255, якщо запис про відступлення права грошової вимоги було здійснено в реєстрі відступлень права грошової вимоги за договорами факторингу відповідно до Закону № 4466 раніше, ніж виникло обтяження на те саме право грошової вимоги, обтяжувач не може звернути стягнення на таку грошову вимогу в порядку, встановленому Законом № 1255, крім випадків, коли боржником за таким обтяженням є сам фактор.

Закон № 4466 набрав чинності з дня, наступного за днем його офіційного опублікування, – 30 липня 2025 р.³, та вводиться в дію через один рік з дня набрання ним чинності, але не раніше дня введення в дію закону про внесення змін до ЦКУ щодо регулювання відносин у сфері факторингу, крім пп.1 п.3, п.8 та 9 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4466, які набрали чинності і введені в дію з дня, наступного за днем офіційного опублікування цього Закону, тобто з 30 липня 2025 р. (п.1 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4466).

³ Закон № 4466 офіційно опубліковано в газеті «Голос України» від 29.07.2025 р. № 147.