Документ

Інформаційне повідомлення Мін’юсту України

Коментар

Мін’юст України в інформаційному повідомленні¹ надав роз’яснення щодо права на відпустку, гарантій його реалізації та особливостей надання відпусток під час воєнного стану.²

¹ За матеріалами інформаційного повідомлення, з повним текстом якого можна ознайомитись на Урядовому порталі.

² Див. також коментар до інформаційного повідомлення Мін’юсту України від 2 січня 2026 р. про складання графіків відпусток на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб – підприємців.

На період дії воєнного стану порядок надання відпусток визначається ст.12 Закону № 2136³ та з урахуванням Рішення КСУ № 3-р⁴.

³ Закон України від 15.03.2022 р. № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

⁴ Рішення Конституційного Суду України від 19.05.2026 р. № 3-р/2026.

У цей час роботодавець має право обмежити тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки 24 календарними днями. Якщо тривалість такої відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, невикористані в період воєнного стану дні відпустки переносяться на період після припинення або скасування воєнного стану.

Водночас згідно з Рішенням КСУ № 3-р у працівників віком до 18 років та осіб з інвалідністю навіть під час воєнного стану зберігається право на оплачувану щорічну основну відпустку мінімальної тривалості, гарантованої законом (для працівників віком до 18 років – 31 день, у осіб з інвалідністю I та II груп – 30 днів, у осіб з інвалідністю ІІІ групи – 26 днів).

Крім того, роботодавець може відмовити працівнику в наданні будь-якого виду відпустки, якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, виробництва товарів оборонного призначення або виконує мобілізаційне завдання (замовлення). Виняток становить відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, надання яких є обов’язковим відповідно до законодавства.

За заявою працівника роботодавець може надати відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою ст.26 Закону № 504⁵. Її тривалість визначається за домовленістю сторін.

⁵ Закон України від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки».

Працівнику, який виїхав за межі України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи (ВПО), роботодавець зобов’язаний надати відпустку без збереження заробітної плати на строк, зазначений у заяві працівника, але не більше 90 календарних днів.

За сімейними обставинами та з інших причин за угодою сторін може бути надана відпустка без збереження заробітної плати тривалістю до 30 календарних днів на рік (ст.26 Закону № 504).

Надання щорічної відпустки є обов’язком роботодавця (ст.79 КЗпП⁶, ст.10 Закону № 504). Під час дії воєнного стану норма Закону № 504, яка забороняє ненадання працівникові щорічної відпустки повної тривалості протягом двох років поспіль, не застосовується (частина перша ст.12 Закону № 2136).

⁶ Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII.