Документ

Закон України від 01.07.2022 р. № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»

Коментар

Верховна Рада України Законом України від 01.07.2022 р. № 2352-IX¹ (Закон № 2352) внесла зміни до Закону України від 15.03.2022 р. № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (Закон № 2136, див. коментар).

¹ Див. також коментар до цього Закону в частині змін, внесених до Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII, Закону України від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці» та до Закону України від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки».

Розглянемо найголовніші зміни.

1. Відповідно до оновленої частини третьої ст.1 Закону № 2136 у період дії воєнного стану не застосовуються не тільки норми законодавства про працю (у частині відносин, врегульованих цим Законом), а й Закону України від 10.12.2015 р. № 889-VIII «Про державну службу», Закону України від 07.06.2001 р. № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» та інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування.

Отже, відтепер норми Закону № 2136 цілком розповсюджуються на державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування².

² Нагадаємо, що до набрання чинності Законом № 2352 НАДС роз’яснювало, що окремі норми Закону № 2136 не поширюються на державних службовців (див. інформаційне повідомлення НАДС, яке розміщене на офіційному вебпорталі цього відомства.

2. Змінами, які внесено до частини другої ст.3 Закону № 2136 встановлено, що у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою ст.32 та ст.103 КЗпП³, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов (раніше цією нормою передбачалося, що норми частини третьої ст.32 КЗпП та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються у період дії воєнного стану).

³ Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII.

3. У новій редакції викладено частини першу та другу ст.6 Закону № 2136, згідно з якими:

• нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури⁴ (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо) (раніше – для всіх (будь-яких) працівників);
• для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень.

⁴ Об’єкти критичної інфраструктури – об’єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам (п.13 частини першої ст.1 Закону України від 16.11.2021 р. № 1882-IX «Про критичну інфраструктуру»).

У разі встановлення нормальної тривалості робочого часу понад норму (більше ніж це передбачено ст.50-51 КЗпП), оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці. Наприклад, якщо працівнику встановлено тривалість робочого часу 60 годин, то йому здійснюється доплата виходячи із 20 годин (60 год. - 40 год.).

4. До вже існуючих законодавчих норм, які не застосовуються у період дії воєнного стану (частина шоста ст.6 Закону № 2136), додано ст.78¹ КЗпП (щодо неврахування святкових і неробочих днів при визначенні тривалості щорічних відпусток) та частину другу ст.5 Закону про відпустки⁵ (щодо неврахування святкових і неробочих днів при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи).

⁵ Закон України від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки».

5. Відповідно до змін, що внесені до ст.12 Закону № 2136, зокрема, у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік (раніше передбачалось надання такої відпустки за цих умов тривалістю 24 календарні дні, тобто була відсутня можливість надання відпустки більшої тривалості).

Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.

У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки.

Встановлено також, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми:

• частини сьомої ст.79 КЗпП та частини другої ст.12 Закону про відпустки, відповідно до яких невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка;
• частини п’ятої ст.80 КЗпП та частини п’ятої ст.11 Закону про відпустки, відповідно до яких забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом 2 років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого п.4 частини першої ст.9 Закону про відпустки.

6. У новій редакції викладено ст.13 «Призупинення трудового договору» Закону № 2136.

Новою редакцією, зокрема, встановлено, що призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану.

Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається:

• інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов’язки;
• спосіб обміну інформацією між працівником і роботодавцем;
• строк призупинення дії трудового договору;
• кількість, категорії і прізвища, ім’я, по батькові (за наявності), РНОКПП⁶ відповідних працівників;
• умови відновлення дії трудового договору.

⁶ Реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті).

7. Закон № 2136 доповнено новою ст.16 «Державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про працю у період дії воєнного стану»⁷.

⁷ Щодо цього див. також інформацію, яку розміщено на офіційному вебсайті Управління Держпраці у Вінницькій області.

Цією статтею, зокрема, встановлено, що у період дії воєнного стану Держпраці України та її територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог Закону № 2136, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.

Такі заходи здійснюються у порядку, встановленому Законом № 877⁸, з урахуванням особливостей, визначених Законом № 2136.

⁸ Закон України від 05.04.2007 р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються:

• за наявності підстав, визначених абзацами п’ятим, восьмим, дев’ятим, десятим частини першої ст.6 Закону № 877;
• за зверненням Київської міської військової адміністрації або обласної військової адміністрації;
• у зв’язку з невиконанням суб’єктом господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства, виданих після 1 травня 2022 року.

Разом з тим у період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені ст.265 КЗпП, не застосовуються.

Закон № 2352 набрав чинності з дня, наступного за днем його офіційного опублікування, – 19 липня 2022 року (п.1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2352)⁹.

⁹ Закон № 2352 офіційно опубліковано в газеті «Голос України» від 18.07.2022 р. № 147.