Документ

Інформаційне повідомлення Мінекономіки України

Коментар

Мінекономіки України в інформаційному повідомленні на офіційному вебсайті¹ роз’яснило норми Закону України від 18.07.2022 р. № 2421-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом» (див. коментар).

¹ За матеріалами інформаційного повідомлення Мінекономіки України, з повним текстом якого можна ознайомитись на офіційному вебсайті цього відомства.

Розглянемо окремі положення цього роз’яснення.

1. Кількість трудових договорів з нефіксованим робочим часом у одного роботодавця не може перевищувати 10 відсотків загальної кількості трудових договорів, стороною яких є цей роботодавець (ст.21¹ КЗпП²). При визначенні допустимої кількості трудових договорів з нефіксованим робочим часом (далі – ТДНЧ) до загальної кількості трудових договорів необхідно включати, зокрема, і ті ТДНЧ, які будуть укладені.

² Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII.

Наприклад, якщо у роботодавця перед укладенням ТДНЧ працює 36 працівників за звичайними трудовими договорами, то такий роботодавець може укласти чотири ТДНЧ, оскільки в такому випадку загальна чисельність його працівників становитиме 40 осіб ((36 + 4) × 10% = 4).

При цьому кількість працівників, які можуть працювати за ТДНЧ, до більшого цілого числа (за загальними правилами математики) не округлюється при визначенні частки 10%.

Наприклад, якщо загальна кількість звичайних трудових договорів становить 17 осіб, то роботодавець може укласти не більше одного ТДНЧ ((17+1) × 10% = 1,8). Для можливості укладення двох ТДНЧ загальна кількість трудових договорів повинна становити щонайменше 20 осіб (20 × 10% = 2).

2. Примірна форма договору³ має необов’язковий та рекомендаційний характер. Водночас у ТДНЧ мають бути присутні умови, які є обов’язковими відповідно до закону:

• спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи, який повинен бути достатнім для своєчасного початку виконання працівником своїх обов’язків;
• спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання у передбачених випадках;
• інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні);
• розмір оплати праці за залучення до роботи поза межами базових днів або годин;
• додаткові підстави для припинення ТДНЧ (за необхідності).

³ Примірну форму ТДНЧ має затвердити Мінекономіки України.

3. Укладення трудового договору у письмовому вигляді при прийнятті на роботу працівника за ТДНЧ є обов’язковим.

Разом з тим, відповідно до частини першої ст.2 Закону № 2136⁴ (див. коментар, а також коментар до Закону № 2352⁵) у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору. Тобто у період дії воєнного стану письмова форма такого договору не є обов’язковою. Водночас у ТДНЧ мають бути присутні зазначені вище умови.

⁴ Закон України від 15.03.2022 р. № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

⁵ Закон України від 01.07.2022 р. № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

Отже, з метою запобіганню виникненню трудових спорів, Мінекономіки України рекомендує фіксувати вищезгадані умови у письмовій формі.

4. Кількість базових годин, під час яких від працівника можуть вимагати працювати за ТДНЧ, не може перевищувати 40 годин на тиждень, а кількість базових днів – не може перевищувати 6 днів на тиждень.

Цією нормою регламентуються максимальні межі встановлення базових годин та днів, які встановлюються у ТДНЧ. При цьому сторони мають повну свободу у встановленні зазначених інтервалів в межах максимальних норм.

Наприклад, це можуть бути як 3 дні на тиждень по 12 годин на день (загалом 36 годин), так і 5 днів на тиждень по 8 годин на день (загалом 40 годин). При цьому мінімальна тривалість робочого часу працівника, яка може бути встановлена у ТДНЧ становить не менше як 32 годин на місяць.

5. Оплата роботи в подвійному розмірі (відповідно до ст.106 КЗпП) провадиться за роботу по ТДНЧ, якщо фактична кількість відпрацьованих працівником годин перевищує нормальну тривалість робочого часу, встановлену законом (40 годин на тиждень).

У подвійному розмірі оплачується різниця між фактичною кількістю відпрацьованих працівником годин та нормальною тривалістю робочого часу, яка встановлена законом (40 годин на тиждень).