Документ

Закон України від 18.06.2024 р. № 3813-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адміністрування під час воєнного стану для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства»

Коментар

Верховна Рада України Законом України від 18.06.2024 р. № 3813-IX¹ (Закон № 3813) внесла зміни до Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI стосовно правил формування КМУ переліків щодо особливих категорій нерезидентів.

¹ Див. також коментар до цього Закону у частині особливостей адміністрування податків та зборів платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства (про «Клуб білого бізнесу») та у частині туристичного збору, ПДФО та податку на прибуток.

Так, внесено зміни до пп.«в» та пп.«г» пп.39.2.1.1 ст.39 ПКУ, що визначають, які саме операції є контрольованими. Йдеться про господарські операції, що здійснюються з особливими категоріями нерезидентів, переліки яких формує КМУ.

1. Нерезиденти, які зареєстровані у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого КМУ відповідно до пп.39.2.1.2 ст.39 ПКУ, або які є резидентами цих держав (територій) (пп.«в» пп.39.2.1.1 ст.39 ПКУ).

Змінами уточнено, що йдеться не тільки про резидентів цих держав, а також і територій. При цьому пп.39.2.1.2 ст.39 ПКУ викладено у новій редакції. За новими правилами тепер КМУ під час визначення переліку держав (територій) враховує інші критерії, а саме:

• держави (території), віднесені до переліку офшорних зон, затвердженого розпорядженням КМУ від 23.02.2011 р. № 143-р «Про віднесення держав до переліку офшорних зон»;
• держави (території), віднесені до переліку держав (юрисдикцій), що не виконують чи неналежним чином виконують рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення;
• держави (території), компетентні органи яких за результатами двох послідовних звітних (податкових) періодів (років) не забезпечують своєчасний та повний обмін податковою та фінансовою інформацією (зокрема інформацією щодо кінцевого бенефіціарного власника) на запити центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Тобто, відсутні вимоги щодо врахування у переліку держав (територій), у яких ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні, або які надають суб’єктам господарювання пільгові режими оподаткування.

2. Нерезиденти, організаційно-правова форма яких включена до переліку організаційно-правових форм, затвердженого КМУ відповідно до пп.39.2.1.2¹ цього підпункту (пп.«г» пп.39.2.1.1 ст.39 ПКУ).

Вимоги щодо формування КМУ цього переліку винесено тепер в окремий новий пп.39.2.1.2¹ ст.39 ПКУ, згідно з яким перелік організаційно-правових форм, що затверджується КМУ, включає організаційно-правові форми нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави (території) реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави (території), в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Господарські операції платника податків з нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена КМУ до цього переліку, за відсутності критеріїв, визначених пп.«а» - «в», «ґ» пп.39.2.1.1 ст.39 ПКУ, визнаються неконтрольованими, якщо, зокрема, нерезидент є резидентом держави (території), з якою Україною укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування, що підтверджується шляхом подання до ДПС довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено відповідний міжнародний договір України (крім держави (території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого КМУ відповідно до пп.39.2.1.2 ст.39 ПКУ), відповідно до п.103.5 ст.103 ПКУ. Відповідні уточнення щодо назв цих переліків внесено також до ст.39² ПКУ, зокрема до:

• пп.39².3.2.4 ст.39² ПКУ, в якому наведено правила визнання доходів і витрат контрольованої іноземної компанії за операціями з нерезидентами, що включені до цих переліків, при розрахунку скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії;
• пп.«ж» пп.39².5.3 ст.39² ПКУ, який містить інформацію, що відображається у Звіті про КІК², зокрема, перелік операцій контрольованої іноземної компанії за операціями з нерезидентами, які включені до цих переліків.

² Йдеться про Звіт про контрольовані іноземні компанії, форму якого затверджено наказом Мінфіну України від 25.08.2022 р. № 254.

Але безпосередньо принцип розрахунку скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії залишився без змін.

Також відповідні уточнення щодо зазначених вище змін внесено до ст.140 ПКУ, а саме до пп.140.4.3 та пп.140.5.4, 140.5.5¹, 140.5.6 ст.140 ПКУ, проте, порядок розрахунку податкових різниць не змінився.

Необхідно звернути увагу ще на зміни щодо обмежень прав платників податків при прийнятті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України від 14.08.2014 р. № 1644-VII «Про санкції». Тепер встановлені обмеження будуть діяти на платника податків також у разі, якщо санкції введені щодо його засновника (учасника), кінцевого бенефіціарного власника.

Зокрема, відповідно до змін, внесених до абзацу другого п.43.1 ст.43 ПКУ, не підлягають поверненню помилково та/або надміру сплачені суми грошових зобов’язань та пені платникам податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій.

Інакше кажучи, якщо щодо власника підприємства застосовані санкції, то таке підприємство не має право на повернення сум помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені. Аналогічні зміни внесено й до інших норм ПКУ:

• п.100.15 ст.100 ПКУ щодо права на одержання розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу);
• п.200.4¹ ст.200 ПКУ щодо права на отримання бюджетного відшкодування;
• п.291.3 ст.291 ПКУ щодо права обрання спрощеної системи оподаткування.

Закон № 3813 набрав чинності з першого числа місяця, наступного за місяцем його офіційного опублікування, – 1 серпня 2024 року, крім окремих норм, порядок набрання чинності яких встановлено п.1 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 3813, зокрема:

• зміни стосовно правил формування КМУ переліків щодо особливих категорій нерезидентів набирають чинності з 1 січня 2025 року (абзац п’ятий п.1 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 3813);
• зміни щодо обмежень прав платників податків при прийнятті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) набрали чинності з дня, наступного за днем офіційного опублікування, – 26 липня 2024 року (абзац другий п.1 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 3813)³.

³ Закон № 3813 офіційно опубліковано в газеті «Голос України» від 25.07.2024 р. № 87.